Батьки кожної дитини більшою чи меншою мірою змушені вникати у те, що «телеящик» показує для неповнолітніх глядачів. Уже не перший рік особливого розмаїття на доступних у нас каналах не спостерігається. І навіть «Телетріумфом» за минулий рік як найкращу дитячу програму безальтернативно нагородили проект Першого Національного «Школа юного суперагента», який навіть ведучий Валерій Чигляєв називає сімейним. А насправді це дещо дивні 20–хвилинні моновистави, де розповіді ведучого, скажімо, про чищення зубів, пересипані кадрами з радянських фільмів «Операція «И» та інші пригоди Шурика» та «Іван Васильович змінює професію». Основним контентом на ТБ для дітей лишаються мультфільми, на які дорослі і діти дивляться різними очима.

Серед цьогорічних претендентів на Шевченківську премію — телерепортер і документаліст Андрій Цаплієнко, який трохи не півтора десятка років робить сюжети на «Інтері» про події у зонах бойових дій і міжнародних конфліктів. А це нагода поговорити про особливу тележурналістику, документальне кіно і програми про міжнародне життя, яких майже немає.

2012 для медіа–світу був багатим на різні резонансні події та зміни, особливо для телеканалів. Змінювалися програми, ведучі, формати, з’являлися нові мовники. Звучало безліч гучних заяв щодо напрямів редакційної політики телеканалів. Зокрема, Національна телекомпанія України запропонувала глядачеві багато нових телевізійних проектів, які стосувалися найактуальніших подій у країні та світі, а Перший Національний у зв’язку з цим продемонстрував істотне зростання рейтингів та покращення якості телепродукту. Про те, що вдалося НТКУ зробити у 2012–му і які завдання належить виконати протягом цього року, розповідає генеральний директор НТКУ Єгор Бенкендорф.

Не так давно в ефірі «1+1», майже після п’ятнадцятирічної перерви, знову з’явився Микола Вересень. Оновлений проект «Табу», ведучим якого став відомий журналіст, експерти сприйняли по–різному. Одні почали хаяти його за нібито надмірну «жовтизну». Інші відзначили позитив появи програми «з пам’яттю», в якій команда почала відслідковувати події, які свого часу стали сенсаційними. Чим нинішнє «Табу» є для його ведучого і що телевізійник зі стажем думає про сьогоднiшнє українське телебачення — про це наша розмова з Миколою Вереснем.

Уже скоро півроку, як Президент — усупереч протестам проукраїнськи налаштованої частини населення країни — підписав закон «Про основи державної мовної політики», який надає більше привілеїв російській мові в Україні і, по суті, під маскуванням «регіональної» перетворює її на другу державну.

Минулими вихiдними телеканали СТБ та «1+1» показали фінальні випуски талант–шоу «Х–фактору–3» та «Голос. Діти» й отримали прекрасні показники, переконливі для майбутніх перемовин iз потенційними рекламодавцями. Проект СТБ мав рейтинг 7,91% і частку 24,56% за комерційною ­аудиторією каналу 18–54, вибірка «50 тис.+».

Саші Єгоровій тільки–но виповнилося 15, але вже скоро буде два роки, як вона є ведучою програми для дітей «Kids’ Тайм» на «Новому каналі». Телекар’єра доньки телеведучої Сніжани Єгорової та режисера Семена Горова почалася після того, як вона стала «срібною» призеркою вокально–артистичного талант–шоу «Україна сльозам не вірить».

Ідилія зустрічі Нового року для більшості українців (бо грошей не вистачає не лише на подорожі, а й на необхідніше) — перед телевізором. Втім телевізійники — чи то через ту ж таки економічну скруту, чи натхненні приреченістю глядачів за основну розвагу святкової ночі мати телевізійний пульт — особливим розмаїттям цікавих пропозицій не радують. Принаймнi така думка складається, коли знайомишся з телеанонсами.

Рік 2012 не назвеш найуспішнішим для вітчизняного телебачення. Глядачі, не вникаючи особливо у суть, часто кажуть: «Дивитися майже нічого». Медіаексперти зазначають, що технологічно сучасній «картинці» на екранах телевізора не вистачає об’єктивності й зацікавленості реальним життям.

Із запитаннями — чим найбільше запам’ятався телевізійний рік, що минає, і чого очікуєте від наступного? — ми звернулися до телевізійників.