Ситуація щодо дотримання безпеки праці на підземних горизонтах донецької шахти імені Засядька, м’яко кажучи, поки бажає бути ліпшою. Були сподівання, що справа нарешті докорінно зміниться після найбільшої трагедії в історії вітчизняного вуглевидобутку — вибухів у листопаді–грудні минулого року, внаслідок яких на кілометровій глибині загинули 106 гірників. Проте час від часу тут знову виникають ситуації, що змушують буквально хапатися за голови інспекторів Дежгірпромнагляду. Грубі порушення ведення підземних робіт фахівці Держгірпромнагляду неодноразово виявляли під час планових перевірок потенційно небезпечного підземелля. Зокрема в одному з випадків інспекторам не надали матеріали та розрахунки, що визначають загазованість виробок. Серйозні зауваження були і до певних типових вимог щодо розмірів вентиляційного штреку та запасного виходу із лави, також несправними виявилися ще й засоби пилоподавлення безпосередньо на вугільному комбайні.

Італійські інвестори, представлені Валентином Девдою, родовід якого походить із Прикарпаття, обрали для проникнення в Україну велике, але віддалене від райцентру й автомагістралей коломийське село. Південноєвропейці довго придивлялися до залишків колишніх потужних прикарпатських колгоспів (сеньйор Девда навідувався сюди майже два десятки разів), поки зупинили свій вибір на Джуркові і запропонували небачений досі варіант співпраці у форматі спільного агропідприємства.

Мер Львова Андрій Садовий запропонував центру зайнятості інформувати українських заробітчан за кордоном про наявність вільних вакансій у рідному місті. До такого ноу–хау пана Садового підштовхнула нестача робітників різних спеціальностей у Львові. Так, сьогодні тут уже важко знайти кваліфікованих водіїв тролейбусів і трамваїв, електрослюсарів, сантехніків, токарів та електрогазозварювальників.