Моторошні чутки про наругу над останками людей, похованих у сімейному склепі, розбурхували одне з сіл Рогатинського району, поки нащадки померлих не звернулися до райвідділу міліції. Під підозру правоохоронців потрапив 39–річний родич заявників, проте встановити його місцеперебування виявилося не так просто. Лише через кілька днів, як повідомили «УМ» у прес–службі прикарпатської міліції, цього чоловіка вдалося розшукати у місті Бережани сусідньої Тернопільської області. Тоді й випливли на поверхню подробиці цієї історії, не пов’язаної ні з зухвалим криміналом, ні з містикою.

Акцію «Святий Миколай іде до сиріт», яка вже понад місяць триває в Івано–Франківську під патронатом місцевого відділення Мальтійської служби допомоги, підтримало чимало мешканців Прикарпаття. Серед них — покутянка Параска Хома, відома художниця народного декоративного розпису, послідовниця Катерини Білокур.

Головний лікар Івано­Франківська Тарас Масляк із робочої поїздки до В’єтнаму, де він вивчав особливості тамтешньої системи охорони здоров’я, повернувся додому з несподіваним проектом. «Найперше я був глибоко вражений результатами гармонійного поєднання сучасної традиційної медицини з народною, до якої вдаються в’єтнамські лікарі, — розповів «УМ» Тарас Романович.

До пори до часу 46–річна прибиральниця, котра мешкає в одному із сіл поблизу Івано–Франківська, залишалася поза підозрою. Тим паче що лукава жінка неодноразово cкаржилася працівникам приватного торговельного підприємства, де вона наводила порядок, на своє злиденне існування.

Схильна до правопорушень учениця однієї зі шкіл Коломиї цього разу привернула увагу працівників кримінальної міліції у справах дітей занадто переповненим наплічником. На запитання правоохоронців про його вміст дівчина, не моргнувши оком, збрехала, що там — підручники. Проте люди в погонах на цю версію своєї давньої знайомої не пристали. Насправді ранець, як з’ясувалося, «розпирало» від шести пляшок горілки.

Першим мертве тіло односельчанки в підвалі її помешкання виявив сусід, котрий і зателефонував до міліції. Під підозру відразу потрапив нетиповий для цих країв співмешканець загиблої. Як з’ясувалося, 37–річна жінка два місяці тому повернулася із заробітків у Росії не сама. Її супроводжував диковинний смаглявий молодик. Подив односельців викликала не так зовнішність прибульця, як його мінімальний словниковий запас. Свіжо­спечений «ґазда», громадянин Азербайджану, не тільки не знав української мови, а й заледве складав до купи кілька російських слів. Зате, як з’ясувалося невдовзі, він вправно володів ножем і сокирою.

У яку халепу неждано–негадано втрапив 30–річний мешканець села Годи–Добровідка Коломийського району, він зрозумів лише тоді, коли на порозі осінніх холодів опинився разом із малолітніми дітьми без даху над головою. До такого плачевного фінішу його підвів підступний кредитор. Спокусившись розклеєними на стовпах оголошеннями про фінансові послуги фізичним особам, чоловік узяв у нього в борг під високі відсотки 20 тисяч гривень, у яких мав нагальну потребу. Як гарантію повернення коштів він, на вимогу «благодійника», надав йому довіреність на користування своїм майном.

На честь свята Покрови Пресвятої Богородиці — покровительки й заступниці українського козацтва та вояків УПА — митрополит Івано–Франківський і Галицький Іоасаф освятив пам’ятник гетьману Івану Виговському, встановлений на території чоловічого Хресто–Воздвиженського Манявського монастиря (УПЦ КП). Ця відома у православному світі обитель, заснована Йовом Княгиницьким у 1606 році, розташована в Карпатах, біля села Манява Богородчанського району. Саме тут, за версією групи дослідників, покояться останки Івана Виговського — великого українського гетьмана, котрий зі своїми козаками під час битви при Конотопі в липні 1659–го вщент розбив регулярне московське військо.

Сексуально заклопотаний молодик, уродженець Косівського району Прикарпаття, спромігся побути на волі лише менше двох місяців. Відсидівши три роки за спробу зґвалтувати мешканку Львівської області, він після «відсидки» вже у рідному селі знову наступив на ті ж насильницькі граблі.

Історію 32 населених пунктів Надвірнянського району вишили місцеві майстрині, створивши унікальну за колоритом і розмірами (97х100 сантиметрів) книгу, яка важить майже 90 кілограмів. Кожна її сторінка обрамлена витонченими найстарішими орнаментами та символами, характерними лише для конкретного села чи селища, короткий літопис про яке подається на звороті.