Ранок. За спиною матушки Марії — село. Навколо — жита. Вона йде в сусідню Тернівку до церкви. Раптом від панської економії вилітає на чорному коні він, Антихрист. «Іди до мене сьогодні!». Його очі-вуглини пропалюють Марфу наскрізь. Перелякана жінка біжить додому і чекає, поки повернеться з міста чоловік. На другий день чорний вихор налетів на матушку, зірвав її з місця й поніс у снопи. А скільки він бавився з Марією, ніхто вже не дізнається. Бо по тому вона ходила й питала в усіх, де любий Антихрист. І завернуть її додому, а вона все одно ходить, шукає того виродка на коні. Знайшла... В очереті, без одягу, мертва.

Кілька днів тому відвідувачі Національного художнього музею України потрапили в незвичайний світ. Світ полотен, які, вважалося, надовго втрачені для глядача. Академічні малюнки Тараса Шевченка, що їх Кобзар писав, коли був учнем Академії мистецтв. Розімлілі натурники, розлючені кентаври, усміхнений Аполлон, м'язистий Геракл. Поряд з академічними малюнками — офорт, який уже трохи «під'їв» час, поставив на ньому свій жовтий відбиток. Але все одно ще добре видно старий, Шевченків Київ. Ходиш музейними залами, і тебе збиває з ніг уся ця краса. Ікони, твори українського й дореволюційного живопису: пейзажі та портрети Трутовського, Світлицького, Васильківського, Айвазовського, Мурашка, Бенуа. Плюс класичний авангад: Богомазов, Бурлюк. А зібранням кращих творів художників 1960—1990 років — Криволапа, Бабака, Сільваші, — міг би пишатися будь-який музей. Що вже казати про живописні полотна найвідоміших іноземців! Один кубинець Маріо Кореньо із «Танцівницею» і «Купальницею» чого вартий! Як каже директор Національного художнього музею Анатолій Мельник, Маріо Кореньо до цього часу взагалі не був представлений на українському арт-ринку. Навіть тоді, коли в Європі його картини користувалися великим попитом. А після смерті Маріо п'ять років тому найбагатші колекціонери чубляться за полотна, що їх намалював «майстер Кореньо». Унікальна виставка, яка відкрилася в Національному художньому музеї України, називається «Колекція «Градобанку» і має сімдесят два раритети.

Вони прийшли до Національного музею ім. Тараса Шевченка... Всі такі геніальні, почасти богемні. У свої приблизно двадцять років уже невиліковно хворі на літературу. І впевнені, що скоро в нашій державі принаймні один музей назвуть їхнім прізвищем. Небагато літературних конкурсів можуть зібрати таку величезну кількість молодих письменників. Найсильніший серед них «Гранослов». За свої тринадцять років існування ця майстерня дала нашій літературі Василя Кожелянка, Романа Скибу, Яну Дубинянську та багатьох інших. Перемогти в «Гранослові» — це начебто бути посвяченим у письменники, а вже спиватися чи видавати книжки, ти вирішуєш сам.

В Україні шотландський рок-гурт Mystery Juice рекламувала не тільки Британська Рада, якій дуже хотілося чимшвидше виконати план з мистецьких програмах в Україні. Олег Скрипка, лідер гурту «Воплі Відоплясова», теж не шкодував гарних слів щодо своїх колег: вокаліста Тіма Меттью (Tim Matthew), гітаристів Дональда МакДугала (Donald MacDougall) та Джо Піта (Joe Peat) і барабанщика Дональда Хея (Donald Hay). Мовляв, то є дуже круті хлопці. Вони круті тим, що хочуть відродити етніку, бо мало хто знає, що етніка — це запальна швидка танцювальна музика. Сам Олег познайомився з шотландцями кілька років тому, коли обидва гурти, «ВВ» і Mystery Juice, виступали на фестивалі в Якутську.

Українські співаки, музиканти, автори та продюсери нарешті почали відверто обговорювати ефірну блокаду, в якій опинилася сучасна українська естрада. Ні для кого не секрет, що наше радіо і телебачення в музичному плані — це переважно іноземний продукт. Докотилися навіть до того, що Олегові Скрипці відмовили на кількох радіостанціях, мотивуючи — не формат, а насправді вимагаючи грошей. Та все ж дотепер не було жодної реакції на такий розклад. І ось нещодавно продюсер і телережисер Олександр Зирін, директор агенції «ЛІСА-СТАР», продюсер та творчий керівник «Оркестру Янки Козир» Олександр Литовка, музикант Олексій Ткачук і керівник інтернет-проекту «Телекритика» Наталя Лігачова промоніторили за жовтень і листопад минулого року ефір музичних телеканалів «М1», «ОТV» та «Ентер-м'юзік». Наслідок, як повідомив Олександр Зирін на прес-конференції в Києво-Могилянській академії, — хто хапався за серце, хто — за голову. Відсоток вітчизняного продукту на цих каналах мізерний, в середньому — 22,7. А на радіостанціях узагалі — 10 відсотків. Хоч у Законі України «Про телебачення і радіомовлення» чітко прописано, що з метою захисту інтересів національного телерадіовиробництва... не менше половини ефіру кожної телерадіоорганізації мають становити передачі (фільми), виготовлені в Україні» (стаття 8).

Ніколи ще «Океан Ельзи» не обростав такою кількістю чуток, як зараз. Грудневий виступ у Львові показав: «Океан» іще не пересох, драйву стало не менше, а Вакарчук як ліричний герой теж виглядає непогано. От хіба на сцені з'явилися нові музиканти, дівчата-вокалістки, які свого часу брали участь у записі «Суперсиметрії», азербайджанський перкусіоніст Вадик Балаян (із ним «океани» познайомились іще тоді, коли жили у Львові) та струнний квартет молодих музикантів, студентів консерваторії. Згодом Святослава чомусь почали запитувати, чи не збирається він заспівати, як Олег Скрипка, без свого гурту. І ледве Славко запевнив усіх, що йти з гурту, якому віддав майже десять років життя, нікуди не збирається, пішли чутки, що відтепер «Океан Ельзи» буде концертувати тільки на невеликих майданчиках. Така річ неабияк здивувала прихильників гурту. І, найцікавіше, виявилася правдивою. Словом, іще не було виступів, а вже не на жарт розхвилювали хлопці народ.

Ще кілька днів тому здавалося: весна прийшла, ховай шубку до шафи. Аж, виявляється, ні. Місяць лютий ударив своїми морозами і засніжив так, що довелося знову витягувати на світ Божий теплі речі й чекати весни та якось піднімати собі настрій у такі похмурі дні. А ви знаєте, що роблять, аби підняти собі настрій, наші кумири? Як заспокоюють себе зірки, коли хочеться вибухнути і заповнити своєю злістю весь світ, або, навпаки, заразити всіх своїм депресняком?

Новий рік приходить не завжди з подарунками. До Національної філармонії, наприклад, він приперся із Законом «Про гастрольну діяльність». І без того бідних музик обклали тривідсотковим податком за кожен концерт. Що це значить для пересічного глядача? «Подорожчають вхідні квитки, — пояснює Дмитро Остапенко, генеральний директор філармонії. — Не набагато, всього на одну-дві гривні. Куди ж дітись? Коли філармонія організовує виступ у провінційному містечку або в сільській школі, концерти завжди збиткові. А нас примушують іще знайти гроші для податкової. Крім того, на проведення кожного заходу повинні будемо купувати гастрольне посвідчення. Воно коштує великі гроші. Якщо не підняти ціни на квитки, філармонія багато втратить».

«Україна молода» вже повідомляла: у нашій країні з'явилась чергова альтернативна спілка письменників — Всеукраїнська спілка «Літературний форум творчої молоді». 250 молодих літераторів, яким набридло просиджувати стільці у кабінетах НСПУ, об'єдналися, щоб «вивести українську літературу на світовий ринок».

Така естафета проводиться щоразу перед Олімпіадою. До цього часу вона не мала чітко визначених правил, меж пронесення, сталих традицій. Кожного разу такий захід мав якусь новинку. Остання новинка греків стала міжнародною: пронесення вогню через п'ять континентів. Гасло теж підібрали відповідне: «Передай вогонь — об'єднай світ». На прохання нашого уряду Міжнародний олімпійський комітет погодився змінити передбачений раніше маршрут і внести до списку країн-учасниць Україну. В березні Олімпійський вогонь урочисто запалять від сонячного променя на грецькій землі. У червні він потрапить до Сіднея. А там за допомогою факелоносців, автомобілями, потягами, літаками, кораблями, велосипедами, верблюдами та іншими транспортними засобами почне подорожувати світом.