Якщо перший день чемпіонату Європи у фінському місті Тампере змусив усіх українських спортсменів відчути гіркоту поразки, то другий приніс нагороди. Потішив уродженець Калуша Василь Федоришин. Досвідчений прикарпатський атлет, якому днями виповнилося 27 років, впевнено переміг усіх суперників у ваговій категорії до 60 кг і втретє став чемпіоном континенту. На шляху до «золота» він здолав спортсменів із Фінляндії, Грузії, Росії та Болгарії, а у фіналі завдав поразки французові Дідьє Песа й здобув чергову перепустку на Олімпійські ігри–2008 для нашої збірної. Нагадаємо, що на попередній, афінській, Олімпіаді українець був четвертим.

Перша тренерська відставка в Україні у 2008 році сталася в клубі, де наставників полюбляють змінювати найчастіше — в донецькому «Металурзі». Як повідомила прес–служба «метадонів», з 2 квітня Сергій Ященко уже не тренує команду.

Отже, минулих вихідних завершився регулярний чемпіонат України в чоловічій суперлізі. Повна вісімка команд, які продовжать боротьбу у «плей–оф», визначилася тільки в останньому турі. Проміжні підсумки вкотре підтвердили тенденцію останніх років: наші колективи не можуть боротися за високі місця в національній першості (та й успішно грати «на Європі») без легіонерів у складі. Ще одна цікава тенденція останнього часу: в баскетбол почали вкладати суттєвіші, ніж раніше, гроші. Відтак учорашні аутсайдери стають більш конкурентоздатними, а це, у свою чергу, породжує інтригу. Недарма фахівці одностайно називають нинішній баскетбольний сезон найцікавішим за всі роки незалежності.

Будувати країну своїх мрій продовжує громадський діяч Олег Скрипка. Поки до 7—9 липня, коли відбудеться третій фольклорний фестиваль «Країна мрій», яким він завідує, залишається чимало деньків, а фестивальний сезон уже відкрито, Олег спільно з Мінкультом провели фест іншого спрямування, але з тим же національним ухилом. Цього разу відроджували вітчизняну рок-музику, яка, відомо, «не в кайданах, та все ж не на волі». 20 років тому на розвиток теперішніх гуру — ВВ — вплинув саме перший рок-фестиваль Київського рок-клубу, одним з учасників якого вони були (саме з цього виступу літописці гурту ведуть свої записи). Час дати такий же поштовх молодим, тому тепер, запевняють організатори, після повноцінного сорокахвилинного виступу для кожного з приблизно 40 маловідомих гуртів-учасників, вітчизняний рок-рух просто не матиме права не розвиватися на якісно новому рівні.

Концерти такого рівня виконавців у нашій країні бувають нечасто, тому аншлаг для цього виступу був гарантований наперед. У рамках «Французької весни в Україні» Французький культурний центр днями підготував киянам ласий музичний шматочок — виступ джазового тріо Жана-Франсуа Баеза.

Увімкнувши зранку музику «для пробудження», першим треком вибрав пісню «Братів Гадюкіних» «Мертвий півень». По дорозі на роботу з агітаційного автомобіля на Контрактовій лунало «...влада собі як влада, суцільні, курва, бандити...». На обід давали картоплю з шматком курячої лапи. Все натякало на те, що на вечір культовий львівський гурт «Мертвий півень» презентуватиме свій новий, після майже трирічної перерви, альбом.

Надибавши кілька місяців тому інформацію про намір «Братів Гадюкіних» зібратися «десять років потому» та відіграти концерт, не дуже повірив у це. Рiч навіть не в традиційному журналістському сумніві — просто повідомлення з'явилося в інтернеті, а нетрями всесвітньої павутини подібні чутки блукали вже кілька років. Крім того, рівно рік тому «гади» вже «збиралися» разом — далі розмов справа не пішла.

«Справжня музика — це завжди самодостатнє, оригінальне, наповнене новими відкриттями музичне явище, на противагу несправжній музиці, яка завжди експлуатує вже знайдені і широковідомі ідеї та естетичні моделі», — написали організатори «Рок-екзистенції» у творчій концепції фестивалю. Відтак «справжньої» музики станом на 2005 рік у країні депресивно мало, таке враження, що всі наші молоді співочі таланти, в існуванні яких ми й не сумнівалися, поховалися в підвали й сопуть там, стиха порохкуючи. І хоча в порівнянні з минулим роком, коли з 94 поданих заявок відібрали тільки чотири молодих гурти, цьогоріч зголосилося 160 гуртів, а 10 із них презентували свою творчість на сценах «РЕ», відкрити щось нове «Екзистенція» не змогла. І знову фестиваль організатори змушені були збалансовувати з допомогою динозаврів — «старі і добрі» «Кому Вниз», «ВВ», «Мандри», «Гайдамаки».

Є в українській рок-музиці таке поняття, як «завжди перспективні молоді гурти». Такі команди є широковідомими у вузьких колах меломанів, час від часу виступають у клубах на кшталт київської «Торби» та музичних фестивалях (яких в Україні так мало), їхні пісні можна відшукати на різноманітних збірках альтернативної музики, але заявити про себе на весь голос їм заважає той стан, в якому перебуває українська музика вже добрий десяток років.

«Гади» повертаються! Безперечно, найкращий український гурт початку 90-х нещодавно оголосив про намір дати перший концерт після 9 років мовчанки. Дарма, що буде він всього один — вже сам цей виступ реально претендує на те, аби стати подією номер один цієї музичної осені. Дарма, що то не буде їхнiй сольний виступ — головне, що величезна армія прихильників цієї чудової команди знову (а хто й уперше, як автор цих рядків) побачить виступ своїх кумирів.
Спеціально для читачів «УМ» планами на майбутнє, а також спогадами про минуле та роздумами про теперішнє ділиться «київська філія» «Братів Гадюкіних» в особі Ігоря Мельничука та Павла Крохмальова.