Минулорічний скандал з відбором національного учасника на «Євробачення» (пригадуємо історію з Василем Лазаровичем) змусив НТКУ витворити мегапрозорий імідж. У зв’язку з цим напередодні вихідних — а точніше, 19—20 серпня — в одному зі столичних клубів на пляжі в Гідропарку провели відкритий кастинг усіх бажаючих стати зіркою: так, у списку претендентів разом з іменитими й розкрученими — Джамалою, «Армією» й Анастасією Приходько — виступали нікому не відомі музиканти. Також була інформація, ніби в кастингу хочуть узяти участь американці з Gogol Bordello, які будуть транслюватися по Skype, проте Євген Гудзь та його команда на зв’язок не вийшли, скромно повідомили «УМ» у прес–службі НТКУ (та й узагалі, чи вони й раніше виходили — ще те питання). До суддівської колегії запросили спеціалістів iз продюсування, вокалу, хореографії, акторства etc (як пояснив віце–президент НТКУ Валід Арфуш, «на що нам порадили звернути увагу в EBU — це професійний рівень нашого журі, досвід роботи на подібних конкурсах»), відтак виконавців судив сам Арфуш, якому допомагали Влад Багінський (музичний продюсер НТКУ), Руслана Писанка, Антон Цеслік (директор радіостанції Kiss FM мав оцінювати сприйняття голосу та матеріалу слухачами), Камалія, власниця модного бутика на Хрещатику Юлія Магдич та Ігор Ліхута.

Засмаглий блондин у яскравій сорочці Олег Скрипка знає, як весело і з користю провести літо. З користю — це прочесати курортні райони в той час, як там скупчилися маси відпочивальників, готових на зароблені упродовж року гроші відпочити «як люди». «У нас зараз дуже навантажений графік. Зовсім не вдалося відпочити», — розповідає Скрипка «УМ». В один із таких вояжів, коли в голові пульсувало «У відпустку, у відпустку», музикант почав намугикувати якусь мелодію. З часом слова й мелодія почали оформлюватися у пісню. Так з’явилися композиція «Відпустка» й однойменний кліп на неї. Власне, презентація відео «Відпустки» відбулася 27 липня на каналі М1. Але після зйомок залишився реквізит: сачок, штучна пальма, надувний крокодил, папуга, мавпа та два ексклюзивнi пляжнi кабріолети марки «Запорожець». Один із «Запорожців» Скрипка вирішив виставити на продаж, а виручені гроші перерахувати на благодійні цілі. От вам «корисно і весело».

На запитання, що примушує витрачати час і чималі гроші на недешеві поїздки до Ліверпуля та Гамбурга, президент черкаського «Бітлз–клубу» Сергій Радченко відповів дуже просто: «Для мене це романтичний дух юності, яка була насичена піснями «бітлів». У травні минулого року «Бітлз–клуб–Черкаси» був єдиною з пострадянського простору організацією, яка отримала офіційне запрошення до Гамбурга на відкриття музею «Бітломанія». А недавно черкаський клуб отримав пропозицію від гамбурзького музею підготувати і провести у них виставку «Beatles у СРСР». Про приємні для кожного «бітлофіла» події і емоції ми поговорили з Сергієм Радченком.

Їй 64 роки, енергії хоч відбавляй. Минулого року у вересні відомий контрабасист Аркадій Овруцький, який уже давно переселився на постійне місце проживання у США, привіз у Київ із концертом американську джазову співачку світового рівня Синтію Скотт. Після виступу за старою дружбою з Арком (так музиканта називають усі, хто хоч раз бачив Овруцького) Синтія дала кількаденний майстер–клас юним київським вокалістам. Відтоді Україна, українські джазові музиканти стали їй як рідні.

Нечисленна когорта груп–ветеранів, що виникли наприкінці 80–х та на початку 90–х, створила власний неповторний дух і образ явища, яке ми звикли називати українською рок–класикою. Одна з головних рис класичних українських рок–гуртів — це переконлива індивідуальна харизма фронтменів тих груп, кожний з яких обрав собі сценічне амплуа. Незрівнянний «рагульський» суржик Сергія Кузьмінського з «Братів Гадюкіних», іронічно–дотепний, вишуканий і водночас кабаретово–розхристаний Михайло Барбара з «Мертвого півня», монументально–непохитний, зі своїми глибокими філософемами Андрій Середа з культового «Кому Вниз», фольклорно–панківська драйвова експресія Олега Скрипки з легендарних «Воплів Відоплясова», поетична рафінована самозаглибленість Тараса Чубая з «Плачу Єремії» очевидно контрастує із завжди виваженими, магічно–загадковими піснями–формулами Дмитра Доброго–Вечора — фронтмена групи «Вій». Хтось зауважив, що Дмитро — це справжній гуру язичницького рок–н–ролу, і я не здивуюсь, якщо через кілька десятків років «вієвські» пісні сприйматимуть як народну творчість, адже в сенсі всеохопності і лаконічності музичної мови він дійсно не знає собі рівних. До речі, на одному з культурологічних сайтів Дмитро знайшов свою знамениту пісню «Очі відьми», названу народною... Сьогодні поговоримо з Дмитром просто про музику…

Ще рік тому організатори різноманітних розважальних заходів були впевнені бодай на половину в тому, що їхні ідеї втіляться у житті. На реалізацію планів вони знаходили гроші здебільшого у приватних осіб, при цьому завжди могли розраховувати на невелику частку з Міністерства культури. З новою політикою Мінкульту найбільше, на що можна сподіватися, — це на безкоштовну рекламу в метро, як було у випадку з «Трипільським колом». Зрозуміло, що з безкоштовною рекламою, але без грошей далеко не заїдеш. У такому випадку у фестивальних затійників залишається один вихід — іти на жебри до заможних людей. Саме цим останнім часом займався виконавчий директор фестивалю «Мазепа–фест», нардеп Микола Кульчинський. «Я звертався по фінансову допомогу більш ніж до 10 людей. Усі відмовили. Лише одна людина відгукнулася. Це Віктор Ющенко, — каже Кульчинський. — Бюджет фестивалю не перевищує 230 тисяч гривень, із них 220 тисяч виділив Віктор Андрійович. Завдяки його підтримці всі фінансові питання із полтавською владою та музикантами вже вирішені».

«Групу Eagles називають «групою одного хіта». Вони написали єдину пісню «Отель Каліфорнія» і за її рахунок безбідно існують усе життя. За публічне використання композиції автори отримують незначні гроші, але якщо її крутять на великій території, тоді можна займатися музикою і не треба шукати іншу роботу за кордоном, — каже продюсер компанії Mama Music Юрій Нікітін. — Сьогодні на концертній діяльності і з продажу DVD–дисків не виживеш. Артисти виходять на сцену не тому, щоб заробити, а щоб їхні пісні почули і почали крутити на радіо і в барах. Дисків ніхто не купує, адже все можна безкоштовно «скачати». Тільки роялті — те, що буде фінансувати музичну індустрію в майбутньому». Нагадаємо, що, згідно з постановами Кабміну №71, №72 від 18.01.2003 року, за використання об’єктів авторського та суміжних прав у публічній сфері, а це — кафе, бари, ресторани, громадський транспорт, підприємці зобов’язані виплачувати виконавцям винагороду, тобто роялті.

«Вікторія Щербань, українка, яка мешкає у нашому містечку, багато нам розповідала про те, яку гарну музику, майстрів і старовинні традиції має Україна. Згодом до нас приїхали самі музиканти на фестиваль «Український тиждень» у Баварії. Тоді й виникла ідея записати диск, але не було спонсора, і я подумала, що такий диск має вийти обов’язково — щоб більше людей почули цю музику», — розповідає Сібілле Штрак–Ціммерман, мешканка курортного містечка Шлірзее неподалік Мюнхена, яка спонсорувала запис і випуск спільного диску двох українських гуртів — «Хореа козацька» та «Гуляйгород». «Думаю, це важлива справа — відроджувати автентичну музику. Це завдання актуальне у багатьох країнах», — додає вона. Цікаво, що Сібілле має історичний зв’язок із Україною: її прапрадід Леопольд Кьоніг, цукровий магнат, був власником чудового палацу в Шарівці на Харківщині.