Модного й дотепер Бориса Віана пробували екранізувати ще за життя письменника. Як відомо, у 1958 році під час перегляду однієї з таких екранних проб у залі паризького кінотеатру «Марбеф» письменник зустрів свою смерть. Тривіальна причина — серцева недостатність. Всі знали, як критично ставився Віан до намагань кіношників поставити його твори під приціл кінокамери. Злощасну стрічку, екранізацію його бестселера «Я прийду плюнути на ваші могили» — останнє, що подивився письменник перед смертю, — Віан зненавидів iз першого дня зйомок, потому вимагав від продюсерів прибрати його ім’я з титрів. Відтоді існує думка, що Бориса Віана у могилу звела саме «магія кіно».

Субота 20 червня стала останнім днем фестивальної лихоманки у сонячній «перлині біля моря». Урочистою ходою по червоній та мокрій доріжці (перед самісіньким стартом килим щедро намок під зливою) у бік Одеського оперного театру продефілювали почесні гості фестивалю. Заповітні імена у конвертах у цей день прозвучали з уст відомих одеситів та діячів кіно, однак багатьом запам’ятався монолог Михайла Жванецького, котрий завітав до Оперного і потішив присутніх власними дотепами: «Кожен сценарист мріє стати режисером, кожен актор мріє стати режисером, а кожен режисер хоче стати Великим режисером». Цьогорічний конкурс фестивалю продемонстрував подібну тенденцію: молоде кіно режисерів–мрійників наступає на п’яти корифеям, а основний конкурс ОМКФ, попри присутність явного фаворита («Географ» став єдиним конкурсним фільмом, чиї два сеанси супроводжувались аншлагом і бурхливою реакцією глядачів), в цілому продемонстрував як відверто слабкі стрічки, так і якщо не переможні, то принаймні дуже обнадійливі фільми. Переможці, які отримали «Дюків», на думку більшості, свої трофеї заслужили.

Як не дивно, та за більш нiж 150 років існування «Гайдамаки» ніколи не мали факсимільного видання, попри те, що десяток творів Кобзаря такої честі удостоювались не раз. Найвідоміший і найбільший твір Шевченка своєї черги дочекався лише в 2013 році. 2 липня невеличка за розміром книга, що є точним відтворенням першого видання 1841 року, була презентована в столиці.

Вітер змін підхоплював цей гурт не раз. Нові учасники, нові музичні напрями і навіть нові зачіски харизматичної Каші, втім, не змінили ядра групи — проникливих та відвертих текстів і чарівного голосу солістки, за яким «Крихітку» (а в минулому «Крихітку Цахес») не сплутаєш з жодним іншим гуртом. Самобутні музиканти продовжують творити та експериментувати. Вкотре зазнавши змін у складі гурту (на місце гітариста Миколи Матковського прийшов Олексій Юр’єв, а на місце басиста Стаса Галана — Петро Акоп), музиканти під егідою Каші вступили у новий етап творчості: наприкінці червня у ресторані–клубі «Толстой» оновлена «Крихітка» порадувала прихильників першим концертом у новому складі. Про свіжий максi–сингл «Донор», запис нового альбому та експерименти у музиці та одязі «Україні молодій» розповіла Каша Сальцова.

Перші результати епічного полотна «Толока» днями були представлені в Києві. Режисер Михайло Іллєнко показав трихвилинний тiзер фільму, розповів подробиці зйомок та поділився першими успіхами: перша масштабна екранізація твору Тараса Шевченка з успіхом була презентована в національному українському павільйоні на кіноринку в Каннi–2013.

Після більш як 20 років сценічної кар’єри корифеям електро–року із британської групи Depeche Mode уже нічого доводити не потрібно. Легендарні музиканти давно посіли почесне місце на музичному олімпі. Однак нестаріючі «депеші» продовжують дивувати з кожною новою платівкою, невтомно закріплюючи успіх живими шоу. У рамках багатомісячного туру DM Київ не став винятком: минулої суботи на НСК «Олімпійський» Дейв Гаан і компанія зіграли повноцінний двогодинний концерт, зібравши понад 60 тисяч глядачів.

На НСК Олімпійський ще два дні тому пожвавилась атмосфера: розпочався збір сцени для концерту корифеїв електронної музики британців Depeche Modе. Розмах шоу, що відбудеться 29 червня, обіцяє побити минулорічний помпезний майданчик Мадонни з грандіозними світловими установками та ширококутними екранами. Місце виступу «депешів» буде зав­вишки з шестиповерховий будинок (18,3 метра), а його ширина сягатиме близько 50 метрів. Для тих, хто захоче розгледіти кумирів упритул, передбачено спеціальний десятиметровий подіум, яким пересуватиметься соліст гурту Дейв Гаан, так що слухачі матимуть змогу опинитись прямісінько в епіцентрі дійства.

Унікальні документи, чутливі до часу та зайвого втручання, наразі зможуть погортати всі бажаючі. Завдяки сучасним технологіям, аби подивитись на тексти, написані шевченковою рукою, достатньо клікнути на відповідний сайт у всесвітній мережі, а точніше — на офіційний ресурс Національного музею Шевченка.

Короткометражна стрічка «Ядерні відходи» Мирослава Слабошпицького притягує все більше уваги та визнання попри свій відчужений настрій. Кохання у Чорнобильській зоні на тлi індустріальних засніжених пейзажів, фільм у відверто холодних тонах, однак, розтопив серця багатьох європейських кінофестивалів. Наразі, окрім «Срібного леопарда» кінофестивалю у Локарно, Гран–прі російського «Кіношоку» та «Золотої медалі» Белградського міжнародного кінофестивалю, в актив режисера потрапила ще й номінація на нагороду Європейської кіноакадемії (категорія — «кращий короткометражний фільм»).

На початку ХХ століття одеські художники при­ймали у себе європейську еліту авангардних митців, а в 70–х ховали свої твори від влади по підвалах. Злети і падіння, що їх зазнавало українське мистецтво,багатьох художників окриляли, а комусь обрізали крила. Одеса чи не єдина вціліла від плину часу і зберегла свою традицію живопису навіть тоді, коли розвивати його було незаконно. Роботи близько ста одеських художників наразі поселились у стінах «Мистецького арсеналу», де на найближчі два тижні репрезентуватимуть «Одеську школу» від 50–х років ХХ ст. і до наших днів.