Галина Кикоть, завідувач лабораторії хлібокомбінату, люб'язно погоджується бути моїм екскурсоводом і веде мене до пекарні, де, власне, й з'являються на світ вироби, що стануть окрасою великоднього кошику багатьох київських родин. Пані Галина одразу попереджає, що точного рецепту їхніх «фірмових» пасок вона не розкриє, адже це — інтелектуальна власність підприємства, яка розголосу не підлягає. До речі, технологи хлібокомбінату №11 практично щорічно розробляють новий рецепт пасхальних кексів (саме так офіційно називається цей виріб). За словами Галини Кикоть, нинішнього року робота над рецептурою розпочалася практично відразу після різдвяних свят.

У четвер Христос востаннє у земному житті вирішив відсвяткувати разом з учнями Пасху. За традицією, учні приготували жертовне ягня і опріснок. Однак усі вони хотіли сидіти за вечерею біля Христа і стали сперечатися, хто з них «більший». Тоді Ісус скинув одяг, налив до умивальні води і помив учням ноги, витираючи рушником. Потім сказав: «Коли Я, Господь і вчитель, умив вам ноги, то і ви повинні один одному вмивати ноги».

Щороку дата Великодня застає нас нерозгаданою вісткою — колись може випасти на 5 квітня, а якось — i на 6 травня... Православне і католицьке святкування різниться на кілька днів, а то й тижнів, але трапляється і в один день. До того ж, іноді Пасху святкують одночасно і християни, і юдеї. Від чого це залежить?

Останній тиждень Великого посту називають cтрасним, або білим, коли постять суворо і готують оселю і обійстя до свята. Чоловіки на подвір'ї та городі згрібають сміття, що назбиралося протягом зими, й спалюють, щоб «очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисті».

Те, що справжні писанки — це розмальовані спеціальним писачком курячі яєчка, сьогодні, мабуть, знають усі. Хоча ще років 10 тому люди переживали шок, коли бачили обрядодійство зі свічкою і воском. Їх тривалий час привчали, що писанки — це дерев'яні заготовки, помальовані великими олійними квітами чи оздоблені випаленими смужками й крапочками. Останнім часом набір можливостей прикрашення еліпсоподібних писанкових форм надзвичайно розширився. Яйцеподібні предмети оздоблюють бісером і барвистими нитками, а на білосніжних яєчних шкаралупах витравлюють кислотою візерунки мережива. Роблять дряпанки: по крашанці видряпують голкою візерунок, ніби гравюру.

Учора в Державному музеї літератури відкрилася виставка писанок заслуженого майстра народної творчості, члена Національної спілки народних майстрів України Оксани Білоус. «Я дуже рада, що в моєму житті є справа, яка є і роботою, і захопленням, і відпочинком», — каже автор кількох тисяч писанок, киянка в п'ятому поколінні, яка погодилася розповісти читачам «УМ» про свій 14-річний досвід писанкарства.

Ось і знову насувається на країну 8 березня... Торгівці квітами вже приборкують червоні тюльпани, надівають їм на дзьоби тоненькі гумочки та шикують упокорену намордниками флору в шеренги по троє і по п'ятеро. А працівники мас-медіа починають ламати голову над тим, що б такого нового і свіжого видати на-гора з нагоди традиційного одностатевого свята весни. Можна, звісно, застосувати підхід національно свідомий і познущатися з радянських «жон-мироносиць» — Клари Цеткін та Рози Люксембург. Можна вдатися до гламурно-таблоїдних заходів і опитати, приміром, нардепів на предмет того, що вони даруватимуть дружинам (адже що отримають їхні коханки — політбомонд все одно не зізнається). Можна написати щось душевне і ніжне про жінок загалом... Але це все вже було, є і буде, тож вигадувати велосипед ми будемо рівно стільки, скільки існуватиме 8 березня. Тобто до скону. Хоча, якщо дуже вже постаратися...

Напередодні 8 Березня країна занурюється в радісний «квітковий психоз». Та хоч би яким було ваше ставлення до цього успадкованого з радянcьких часiв свята, сподіваємося, ви з цікавістю прочитаєте інтерв'ю з викладачем флористики Академії краси та знань Валерією КОПАЧ. Адже пані Валерія говорить не просто про мистецтво складання букетів, а про культуру дарування квітів і навіть про деякі соціальні та філософські аспекти життя людей у світі квітів.

Хто з нас не мріє хоча б на мить відхилити завісу таїни й зазирнути в майбутнє. Особливо — напередодні Дня всіх закоханих. Співак і композитор Анатолій Матвійчук не надто довіряв різним прикметам і пророцтвам, доки його власне життя не змінилося кардинальним чином: зустріч зі своєю майбутньою дружиною йому передбачили до найменших дрібниць. Ще одним щасливим талісманом родини Матвійчуків став той факт, що побралися вони саме на День святого Валентина.