Останній тиждень Великого посту називають cтрасним, або білим, коли постять суворо і готують оселю і обійстя до свята. Чоловіки на подвір'ї та городі згрібають сміття, що назбиралося протягом зими, й спалюють, щоб «очистити землю від морозу, зими, смерті і всякої нечисті».
Колись у четвер рано-вранці, ще затемно, мати будила дітей, щоб викупати, адже «ранком Чистого четверга навіть ворон купає своїх діточок у річці». Дорослі ж, які хотіли позбутися хвороб, удосвіта йшли купатися до річки або обливалися колодязною «непочатою» водою. На Покутті дівчата дивним чином заворожували собі красу: розпускали над водоймою коси і з першим промінням сонця стрибали у холодну воду, вигукуючи: «Водане, на тобі русу косу, дай мені дівочу красу!».
Щоб вберегти соняшники й просо від шкідників, жінки, сівши на порозі хати, сукали нитку, як правило червоного кольору, обертаючи веретено проти сонця. Цією ниткою обв'язували соняшники або волочили нею навкруги поля, а також перев'язували руки, ноги й поперек, щоб не боліли.
Напередодні Чистого четверга господиня бралася мити й чистити пікну діжу (в якій замiшувалося тiсто на хліб), примовляючи: «Діжа, діжа! Треба тобі віхтя і ножа!». У вимиту діжку клали окраєць хліба й дрібку солі, накривали її чистим рушником і, підперезавши червоною крайкою, разом із хлібною лопатою й ложкою виносили надвір і залишали на всю ніч під зорями «висповідуватися», щоб гарно тісто сходило протягом року. Як тільки сонце першим промінням «поблагословить» діжу, господиня обходила з нею кругом хати, «щоб усяке діло в хаті було чисте». На Київщині в деяких селах Чорнобильської округи клали на діжу гаманець з грошима, щоб вона «йшла на базар торгувати», що мало символізувати господарські статки на цілий рік. До схід сонця треба було також обмести навкруги хати та всієї господи, щоб протягом літа не лізли до них вужі й гадюки, а також гризуни й комахи.
Від Страсного четверга люди побожні, особливо похилого віку, нічого не їли, а тільки пили воду, аж до Великодньої неділі, коли всі православні розговляються паскою і свяченими крашанками.
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
