Свято Різдва в усіх асоціюється зі святкуванням дня народження Ісуса Христа. Насправді всі християнські церкви визнають, що точна дата народження Ісуса не відома і Рідзво є винятково символічним святом, а не відзначенням чергової дати народження Спасителя.

У червні виповнилося сто років із дня народження Романа Шухевича. А в жовтні, до 65–річчя створення УПА, Президент України присвоїв командувачу повстанців звання Героя України (посмертно). Утім суперечки довкола цієї постаті тривають дотепер. Що ж ховається за цим таємничим ім’ям, яке нещадно хотіли стерти з історії? Ми вирішили викласти маловідомі факти, які не потребують коментарів. У цілісності вони дають яскравий образ людини–легенди.

За кількістю маєтностей Святого Миколая Івано–Франківщина не знає рівних не тільки в Україні, а й, очевидно, на всьому земному благодійному просторі. Лише в Косівському районі існує два офіційно проголошені «миколаївські» центри: один — «маєток» у вигляді дерев’яної каплички на галявині біля села Черганівка, другий — «садиба» в конторі Національного природного парку «Гуцульщина». Між челядниками обох офісів розгорілися міжусобиці за верховенство, проте реалізація грандіозних планів, зокрема створення біля Черганівки своєрідного гуцульського «Діснейленду», помпезно презентованого рік тому, відбувається повільнішими, ніж черепашині, темпами.
Та є на Прикарпатті ще третя адреса — «Містечко милосердя» Святого Миколая, розташоване на західній околиці Івано–Франківська, де без зайвого галасу й уваги мас–медіа щоденно, а не лише з наближенням 19 грудня, твориться добро під патронатом найулюбленішого малечою святого.

У Києві 17 грудня почнуть роботу 130 майданчиків, де продаватимуть ялинки. За даними прес–служби Київської міської державної адміністрації, основними постачальниками зелених красунь є лісгоспи Київської, Чернігівської, Закарпатської, Волинської та Рівненської областей.

Сьогодні закінчать прикрашати головну ялинку України. «Це буде найгарніша ялинка за всю історію Києва. Її висота досягне 35 метрів. Вона буде найвищою серед країн СНД. Для порівняння, в Москві цього року планують поставити ялинку висотою 20 метрів», кажуть у мерії.

Відсьогодні півтори тисячі осіб візьмуться за охорону ялинок у Києві. Крім того, ще 300 осіб охоронятимуть ліси, прилеглі до столиці. Як повідомили у відділі лісового господарства і розсадників комунального об’єднання «Київзеленбуд»,особливо ретельно охоронятимуть Дарницький, Святошинський лісопарки та Кончу–Заспу — саме сюди, як свідчать попередні роки, найчастіше зазирали любителі дармової ялинки.

Тільки–но стало відомо, що Музей Великої Вітчизняної війни відкриває в середині жовтня виставку «Ми стали волі на сторожі. Ніл Хасевич: відомий і невідомий», газета «Обзор» у номері за 4 жовтня 2007 року вмістила статтю без підпису «Власти разделили ветеранов». У ній представник парламентського комітету у справах ветеранів ВР V скликання Петро Цибенко називає заплановану експозицію «оскверненням музею» і «пострілом у спину 15 мільйонам членів ветеранських організацій в Україні». По–перше, дивно, що серед 47–мільйонного українського народу майже третина — це ветерани війни, що закінчилася понад 60 років тому. По–друге, як може осквернити столичний музей розповідь про українського художника світового рівня, учасника 35 виставок, у тому числі й міжнародних, 100–річчя якого урочисто відзначалося два роки тому. Дипломна робота «Святий Володимир» у Варшавській академії мистецтв відкривала перед митцем широкі обрії. А він повернувся до рідного волинського села Дюксин, учителював, ставив з дітьми п’єси українських класиків. Співав у церковному хорі і малював ікони (у 1943 нацисти спалили церкву в рідному селі, де були й образи роботи Хасевича). Вивчав українські шрифти і вималював «Буквар». Мріяв створити Волинську школу художників...

Свято Покрови — суто києво–руське. Греки його не відзначають, хоча встановили його завдяки константинопольській події, а в Богородичній церкві у районі Влахерна, де й сталося диво, є образ Покрови Богородиці. У 910 році, коли на Константинополь напали араби–сарацини, до цієї церкви зібралися сотні людей. Тут з 474 року зберігалися ризи Богородиці, перенесені з палестини, і її головний убір — хустина–омофор. Люди ревно молилися, покладаючись на заступництво Пресвятої Діви, і раптом Андрій Юродивий побачив, як у повітрі з’явилася Богородиця, сяючи, мов сонце, вона молилася і покривала весь світ своїм омофором. Це ж саме побачив Андріїв учень Єпіфаній. Невдовзі вороги відступили.

Що таке військовий оркестр? Вальси і марші — скажуть одні. Інші «служиві» обов'язково підкреслять, що там нероби відсиджуються, бо в дудку легше дути, ніж у наряди ходити. Але їздити на «Уралі» чи стріляти з автомата можна навчитися за місяць, а грати на саксофоні — комусь і життя не вистачить. Військовий оркестр не почуєш щодня — не можна просто купити квиток і піти на їхній концерт. Але раз на рік, 24 серпня, можна прийти на майдан Незалежності (або ввімкнути телевізор) і побачити парад військових оркестрів, організований Міністерством оборони України. Тож які сюрпризи чекають киян та гостей міста цього разу, ми вирішили запитати військового диригента Оркестру почесної варти, 35-річного Михайла Рябоконя. Для колективу це буде вже восьмий парад.

Спочатку ми хотіли розповісти читачам про те, як випікають паски монахи. Але ігумен Михайлівського монастиря (до речі, єдиного в столиці, який підпорядкований УПЦ Київського патріархату) Євстратій по телефону сказав, що вони великодні паски закуповують на хлібозаводі. І порадив пошукати родину, де займаються цією справою й знаються на народних традиціях. Його порадою ми й скористалися. Але знайти в Києві господиню, яка власноруч випікає паски, виявляється, не так-то й просто. Ритм столичного життя, мабуть, не надто спонукає до заняття цим трудомістким і багатогодинним процесом, тим більше що так звані великодні кекси сьогодні можна купити майже в кожному магазині. Врешті-решт, в музеї Івана Гончара нам порадили звернутися до сім’ї Бутів. Прізвище це добре знайоме шанувальникам автентичної української музики, оскільки члени цієї родини складають основу ансамблю «Буття», що є учасником багатьох фольклорних фестивалів, зокрема «Країни мрій» Олега Скрипки. Пані Ганна Бут радо відгукнулася на наше прохання й запросила до себе додому.