Цього року дизайнерка Олеся Теліженко поки придумала і реалізувала тільки одну знакову річ — хрестильну сорочку для свого маленького сина Аскольда. Це і є відповіддю на запитання, чому цікавої і перспективної Теліженко не було у весняному графіку UFW. Дизайнерка так упевнено ввійшла в лідерську обойму українських модельєрів, що якось мимоволі забуваєш, що вона лише минулого року закінчила Академію мистецтв у Львові та зробила тільки три колекції. Не її провина, а, мабуть, таки заслуга, що всі три колекції, показані в рамках українського тижня прет–а–порте, були такими самобутньо–виразними і свіжими, що запам’яталися модникам і фешн–критикам як яскраві образи. Вона заявила про себе в стилістиці етно і не збирається звертати зі «своєї колії».
Зате Аскольд допомагав мамі на шоу–румі UFW — тим, що не заважав. З його ж ласки молода мама–дизайнерка у травні взяла участь у двох конкурсах — у київському «Льон–фесті–2008» перемогла, а в московському імені Надії Ламанової просто показалася. «На київському конкурсі головою журі був В’ячеслав Зайцев, він похвалив мою колекцію «Скіфія. Дикий степ» і запросив на конкурс Ламанової. До московського конкурсу залишався тиждень, і я всім казала, що не поїду, бо це ж зовсім крейзі — такі короткі терміни. А мені всі, наче змовилися, казали: їдь негайно, це такий шанс! Знайшли ми в Москві Будинок моди Слави Зайцева, підходимо, і тут сам модельєр мені двері відчиняє. А потім уже, коли диплом вручав, запитав: «Когда же ты успела?», я йому: «Вы же пригласили, я и приехала. Правда, я ехала за победой». «Я тебе десятку поставил», — сказав Зайцев». Влітку вона встигла поторгувати футболками, сумками і красивими шкіряними пасками у скіфському стилі на «Країні мрій» і потрапити в малесенький корнер молодих українських дизайнерів, що відкрився в червні у книгарні–кав’ярні «Купідон». Тепер вона зайнята підготовкою нової колекції на осінній UFW, по секрету — це буде весна–літо–2009 у стилістиці витинанки. І, можливо, восени ми побачимо дизайнерський тандем Олеся Теліженко — Катя Пшеченко, яка теж працює в напрямку слов’янської етніки.
За черешнями і соком ми з Олесею говоримо про те, як вона курсує маршрутом Київ—Черкаси, як важливо жити з коханою людиною і про те, що глобалізм у моді ні до чого хорошого не приведе. Словом, за життя...

Галерея «Лавра», яка вже пару років знудилася без ресторанчика на другому поверсі — безкінечний ремонт! — на що тільки не перетворювалась останнім часом. На майданчик для київського Форуму видавців, на залу прийомів — Юлія Тимошенко, і Василь Вовкун проводили тут зустрічі з громадськістю, дипкорпусом, ЗМІями. На концертну залу. На галерею для фотографій київського мера. У четвер «Лавра» вдавала з себе ювелірний завод.

Продовжуючи тему суконь, варто було б звернутися по чудові сукні вільного силуету до Катерини Пшеченко. Лаконічні вгорі — скромні вирізи, коміри, і вузькі внизу — в районі стегон вони розширені максимально, у кишені можна сховати половину бутику. Природніх теплих кольорів сукні ще більше б виграли, якби не такий рясний квітковий орнамент у стилі слов’янського фольку зробила дизайнер. Як на мене, Катерині вдалися форма, силует, лінії, але з декором — трохи overdesign.

22–й український тиждень прет–а–порте закривала Лілія Пустовіт, яка цього разу показувала колекцію під власною торговою маркою Poustovit без додатку NB. Саме Ліля уособлює той модний прорив українських дизайнерів, який є, швидше, бажаним, ніж дійсним. Але її «перемоги» реально переконливі — другий сезон її одяг для концепту «Аtelier, 1» висить у найконцептуальнішому магазині світу, що розміщений у найконцептуальнішому з точки зору моди місті — Dower Street Market у Лондоні, а з нового сезону — і в токійському його відділенні. А на шоу–румах «Аtelier, 1» в Парижі й Лондоні у лютому цього року замовлення на одяг Пустовіт зробили байєри з Франції, Іспанії, Америки і Кореї.

Ще й весна толком не прийшла в місто, ще й куплені до нового сезону речі лежать не розпакованими, ще інколи перед довгими прогулянками роздумуєш (а може, зимові?), а на українському тижні прет–а–порте уже показують модний одяг сезону осінь–зима 2008–2009.
Офіційно Ukrainian Fashion Week почався з вівторка — вечірка–відкриття з обов’язковим елементом дрес–коду — капелюшками, спецпоказ Ольги Громової у середу і щільний графік дефіле, починаючи з четверга.

Дизайнери вітрин і міські електрики — перші люди, що починають за місяць до символічного «обнуління» року попереджати: свято наближається, свято наближається... А Новий рік все одно приходить, як сніг на голову. Листівки відправлені, сувеніри закуплені, ялинку придивилася, але ще не купила, шампанського катма, і до речі, в чому ж зустрічати Новий рік? Шановні китайці кажуть, що 2008–й — це Рік Вогняного щура, інші китайці кажуть, що миші, словом, оточують гризуни. Чому я повинна вигадувати, що одягти або читати нісенітницю в інтернеті, вигадану якимсь авантюристом, якщо є люди, зобов’язані знати новорічний дрес–код — дизайнери. Чесно кажучи, я їм не заздрю — щороку журналісти, як їх не виховуй, запитують одне й те саме. Наші модельєри дратуються страшенно, але що робити, народ хоч у такий спосіб цікавиться модою.

Наташа Глазкова живе в Донецьку і стверджує, що тамтешня публіка — набагато уважніше ставиться до підбору одягу, ніж столична. Наташі, котра вчилася у В’ячеслава Зайцева, нецікаво створювати такий одяг, який висить у мережевих магазинах, тому вона щосезону і ламає голову над модою. Донедавна Глазкова здебільшого працювала з чорним і білим кольорами, і темною, «немаркою», гамою. На останньому UFW дизайнерка несподівано постала як колорист, та ще й кольори взяла і поєднала які — чисті, відкриті: салатовий, фіолетовий, кораловий, жовтий, червоний, синій. На колекцію її надихнула творчість художників–авангардистів 10–х років двадцятого століття із об’єднання «Бубновий валет». В основі колекції Глазкової — шовкові міні–сукні актуального А–подібного силуету з маленькими рукавчиками і сукні–сорочки з коміром поло. Мінімалізм і простоту крою дизайнер компенсувала супрематичним і кубічним розміщенням кольорових прямокутників на тілі сукні, крім того й деякі пейзажі — як от «Червоний будинок» Малевича, чи натюрморти з леліток і бісеру, на кожен з яких пішло 60 годин ручної роботи. Взагалі колекція практично кутюрна — кожний квадратик на сукню пришивався руками, у Москві знайшли єдине підприємство, яке може друкувати методом шовкографії картини без втрати якості, плюс уже згадані лелітки... Дивовижної краси топи з відкритою спиною поєднуються то з вузькими брюками, побудованими на протиставленні блискучого шовку і матової обробки, то зі спортивними шортами. Глазкова невипадково вибрала «Бубновий валет» — художників, які заперечували академізм і традиції, її драматична, як завжди, інтелектуальна і мистецька колекція — теж виклик покірному слідуванню трендам, ході стрункими рядами в один бік і так далі.

Український тиждень моди, що сім днів розбавляв нерукотворну красу Пушкінського парку своїми рукотворними і наперед тимчасовими вжитковими образами, святкував цього року 10–літній ювілей. Дві яскраво виражені тенденції супроводжували цю акцію — перетворення на мегасвітський захід Києва (щовечора у клубах і ресторанах партнери Тижня, спонсори і дизайнери влаштовували after–party) і професіоналізація подіуму (практично всі дебютанти показували готові до тиражування колекції з повною лінійкою весняно–літнього гардеробу, як наслідок професіоналізації — менш видовищні і не такі яскраві, як завжди, дефіле). Втім UFW продемонстрував і неприємний факт — у Києві надзвичайно мало «форматних», правильних, хороших моделей. Дивлячись на одну, вже досвідчену манекенницю, Сніжана Онопко, яка ходила в дефіле Ілони Куц, а на показі Андре Тана зайняла місце в першому ряду, складалася пополам зо сміху. На гала–показ італійської моди моделі банально спізнювалися, виправдання звучало так: не переживайте, зараз ми тут швидко походимо, їм сподобається — ми ж професіонали. Ще забула про квіти на подіумі. Як не бореться з ними президент оргкомітету UFW Ірина Данилевська, як не доводить, що у Парижі чи Мілані це «фі», моветон, покази деяких дизайнерів таки перетворюються на бенефіси народних артистів у палаці «Україна». Не вистачає тільки квітів від партії Регіонів чи НУНС, від мера, нардепа і Президента.

Учора гала–показом італійської моди закінчився осінній тиждень прет–а–порте в Україні. Сім днів вітчизняні метри та молоді дизайнери, котрі дивляться на Лілію Пустовіт і Вікторію Гресь як на гуру, показували одяг, придуманий на весну й літо 2008 року. Перше, що впадає в очі, — на подіумі стало менше шоу.

Чи не найголовніша подія національного тижня прет–а–порте, що відкрився у четвер у Пушкінському парку, — збільшення вдвічі перших рядів. Подіум поставили буквою П, а посередині — додаткові стільчики, на яких спиною один до одного сидять модники і модниці. Тепер усіх вері важливих персон, які влаштовують скандали через, не дай Боже, другий(!!!) ряд, можуть розмістити в статусному першому. Тільки, здається, з такою кількістю бомонду напруга.