22 липня минає рік по смерті Богдана Ступки. Скорботна дата не залишилася поза увагою найвищих владних установ та інституцій: Президент України дав доручення розробити положення про Премію імені Богдана Ступки, а на Хортиці, де знімали «Тараса Бульбу», як уже писала «УМ», має з’явитися пам’ятник виданому акторові. Театр імені Франка, художнім керівником якого був Богдан Ступка, має своє бачення вшанування пам’яті актора. Основний посил якого, вважає нинішній худрук театру Станіслав Мойсеєв, — зберегти ту якість українського театру, яку декларував Богдан Сильвестрович і яку так щиро сприймали шанувальники його творчості.

Добігає кінця театральний сезон 2012—2013. Для театру «Колесо» він був ювілейним — режисер Ірина Кліщевська та її актори відсвяткували 25–річчя.

Дата, можливо, не така вже й гучна — чимало театрів в Україні за кілька років відзначатимуть сторічні ювілеї, а деякі уже й розміняли другу сотню. Але водночас і дуже показова, адже театрів, які б сьогодні приймали вітання з нагоди 25–річчя, мого бути значно більше...

Нова виставка стала своєрідним продовженням постійної експозиції музею, яка, як розповіла куратор проекту Оксана Баршинова, оновлюється раз на двадцять років. «Усі майже сто полотен, представлених сьогодні у трьох залах, — із фондів Національного художнього музею, — зауважила пані Оксана. — Ми спробували вибудувати наше бачення розвитку мистецтва цього періоду». Окрім живопису, тут експонуються також арт–об’єкти з царини сучасних технологій.

Акторська кар’єра народного артиста України Валентина Шестопалова розпочалася ... ще в шкільні роки, у виставі «Друг мой, Колька». Його першим режисером був Роман Віктюк, який вів драмгурток у львівському Палаці піонерів. І подальшому творчому шляху Шестопалова може позаздрити будь–який актор–початківець: студія в театрі ім. І. Франка, навчання у ДІТМі в Москві, робота у Львові, київський Театр Поезії, Театр російської драми ім. Лесі Українки, в якому він прослужив близько сорока років... А одного прекрасного дня Валентин Шестопалов створив свій театр і назвав його «Актор». Чверть століття тому такому «пуп’янку від театру» навряд чи хтось наважився б прогнозувати тривале майбутнє. Але Шестопалов на це не зважав і, як показав час, правильно робив: минулого року «Актор» відсвяткував 25–річний ювілей, а репертуар театру налічує понад двадцять вистав. «Для мене театр «Актор» — це спосіб самоствердження, — говорив Валентин Шестопалов. — Реалізація найпотаємніших творчих мрій, можливість працевлаштування моїх товаришів. Ми не зачиняємо двері ні перед ким».

З дня першої постановки комічної опери Карла Орфа «Розумниця» у Франкфурті–на–Майні минуло сімдесят років. За цей час кілька спроб перенести сюжет казки братів Грімм «Розумна дочка селянська» на сцену було й в Україні. Досить успішною, приміром, вважають постановку вистави «Розумниця» в Оперній студії тридцять років тому. Шанс повторити той успіх має і нещодавнє прочитання цього твору Театром опери і балету для дітей та юнацтва. А той факт, що «Розумницю» вперше виконали українською мовою (переклад Тетяни Островської), такий шанс суттєво підвищує.

Якщо б для відомої фрази «Те, що нас не вбиває, робить сильнішими» треба було знайти приклад із царини мистецтва, то Театр на Подолі тут — поза конкуренцією. Виставивши його кілька років тому за двері приміщення у Гостинному дворі, влада сумлінно призначає дату входин у новий дім Театру, що будується на Андріївському узвозі. Причому для цієї святкової події неодмінно обирає чомусь два конкретних днi — День Києва або ж День Незалежності... І так уже кілька років поспіль... Актори іншої трупи давно б уже опустили руки і розбіглися б у різні проекти (благо, зараз лише телебачення пропонує безліч можливостей). Але підопічні Віталія Малахова навіть за такої ситуації демонструють відданість не лише професії, а й глядачам. Маючи у своєму розпорядженні лише Малу сцену (Театральну вітальню), вони продовжують випускати прем’єри, які грають на інших майданчиках. Так свою репертуарну новинку сезону 2012–2013 «Лебедине озеро. Сутінки» Театр на Подолі презентував на Малій сцені Палацу «Україна».

За первинним задумом, це мала бути рок–опера. Саме на цей жанр орієнтувалися режисер Сергій Проскурня та Дмитро Стус, коли писали п’єсу про життя і творчість легендарного поета трагічної долі. З різних причин від саме такої реалізації цієї ідеї довелося відмовитися. Натомість вона проросла в іншому форматі — літературно–музичному дійстві «Стусове коло». За п’ять років існування виставу зіграли близько 20 разів у майже всіх найбільших містах України. «Стусове коло» — це нова форма вечорів–спогадів, у якій є місце для зворушливих історій, найвищого ґатунку поезії, акторських імпровізацій, але яка категорично заперечує пафос, поверховість, примус...

Цьогорічний червень ознаменувався не лише традиційним закриттям мистецького сезону, а й двома цікавими фестивалями, які додадуть яскравих мазків картині з умовною назвою «Театральний Київ–2013». До 22 червня триватиме ІІ Фестиваль молодої режисури імені Леся Курбаса, а вчора відкрився фестиваль моновистав «Відлуння», який працюватиме до 16 червня.

Уперше всесвітньо відомий Цирк дю Солей приїздив до Києва два роки тому. Гастролі мали величезний резонанс, а тому з іще одним творчим візитом до України організатори вирішили не зволікати. Цього разу кияни побачать шоу Alegria, прем’єра якого відбулася майже два десятиліття тому в Монреалі. П’ятнадцять років це дійство можна було побачити лише у стаціонарному приміщенні, а з 2009–го воно мандрує світом, збираючи аншлаги на всіх континентах. У цій виставі, яку переглянуло вже близько п’ятнадцяти мільйонів людей в усьому світі, працюють 55 артистів з 15 країн, у тому числі й наші земляки. (Двоє з них — гімнаст Денис Толстов та співачка Мар’яна Соболь — позавчора показували шматочок програми у фіналі телевізійного конкурсу «Голос країни»).

Стисла статистика III Мiжнародного фестивалю «Книжковий арсенал» така: 200 видавництв, 10 майданчиків, що працюватимуть упродовж тижня, 20 відомих письменників із десяти країн світу...