Зовсім небагатьом командам вдається одночасно поєднувати видовищну гру та необхідний результат. Зазвичай від наставників після матчів доводиться чути дві абсолютно протилежні фрази. Одні виказують думку про те, що «гра забудеться, залишиться результат». Інші кажуть щось на кшталт: «грою задоволений, результатом — ні».

Колись, за часів своїх виступів у німецькій «Баварії», ветеран національної збірної України Анатолій Тимощук говорив, що, прагнучи неможливого, отримуєш максимум. Високі здобутки, яких досяг у спорті найдосвідченіший гравець синьо-жовтої команди, без сумніву, свiдчать про дієвість такого мотиваційного підходу.

Напевно, трохи інакше, ніж розгромне фіаско з різницею в 13 м’ячів, уявлялося гандболістам «Мотора» та їхнім уболівальникам завершення «лігочемпіонського» сезону-2015/2016. Після домашньої поразки «Веспрему» (24:29) мало хто сподівався, що в Угорщині підопічним Миколи Степанця вдасться перевернути все з ніг на голову й відправити фіналіста минулого розіграшу за борт турніру.

Півфінальне протистояння команд, котрі регулярний чемпіонат завершили практично з однаковим очковим доробком, апріорі не могло бути нудним та нецікавим. На фініші першого етапу ЧУ-2015/2016 «Дженералз» та «Кременчук» розділили лише два пункти, відтак не дивно, що в боротьбі за путівку до фіналу друга та третя команди «регулярки» використали максимально відведену на цю процедуру кількість поєдинків.

Рецепт великих здобутків у біатлоні доволі простий. І новий наставник жіночої збірної України словенець Урош Велепец його добре знає: «Щоб бути на п’єдесталі чемпіонату світу, потрібно чисто стріляти». Лідеру нашої чоловічої команди Сергію Семенову двічі на «мундіалі» в Холменколлені вдалося відстрілятися на «нуль».

Українські борці ніколи не пасли задніх на кольоровому килимі. Проте в минулі роки могло здатися, що хлопці недопрацьовують. Особливо це відчувалося в діях вітчизняних «вільників», головному наставнику яких доводилося час від часу критикувати своїх підопічних. Утім підсумками чемпіонату Європи, який у неділю завершився в Ризі, Руслан Савлохов, думається, може бути задоволений.

Думається, шанувальники спорту добре пам’ятають масштабну кампанію, яку кілька років тому вів борцівський світ за збереження свого виду в олімпійській сім’ї. Тоді, категорично протестуючи проти виключення боротьби з програми Олімпійських iгор, яке, за задумом Міжнародного олімпійського комітету, мало статися в 2020 році, світовій борцівській спільноті довелося піти не тільки на реорганізацію керівного органу.

Як відомо, справжні шанувальники спорту рідко обмежуються любов’ю до якогось одного виду. Для запорізьких фанатів банкрутство футбольного «Металурга», без сумніву, стало болючим ударом. Однак є в місті ще одна професіональна команда, останні успіхи якої, думається, можуть «підсолодити» місцевій «торсиді» гіркоту втрати іншого об’єкта вболівання.

Гостинна атмосфера, масштабна архітектурна спадщина, привітний дух староєвропейського міста заслужено зробили Львів культурною столицею України. Водночас завдяки давнім шаховим традиціям та сучасним досягненням своїх інтелектуальних земляків місто Лева з приходом весни перетворилося на центр світових шахів.

Той, хто в спорті стає на шлях великих досягнень, певно, знає, що чемпіонами не народжуються. Дорога до успіху — довга й терниста. Лідер української збірної з фристайлу Олександр Абраменко набив не одну гулю, поки вперше у своїй кар’єрі (та історії України) виграв загальний залік Кубка світу в лижній акробатиці.