Реформи заради туризму
Другим чудом грузинського реформування (після славнозвісних змін у поліції, зокрема й боротьби з корупцією), може стати туристична галузь. Ще на початку 2000–х Грузія переживала період справжньої руїни: Тбілісі справляв враження провінційного пострадянського міста, загубленого десь у 90–х, а Батумі, сьогоднішній «грузинський Сингапур», міг бути локацією для рімейка «Сталкера». Але у 2006–му уряд спрощує візові правила для іноземців — до 90 днів безвізового перебування в країні, подібна система була запроваджена і в Україні; у 2009–му Грузія збільшила термін до року: сьогодні це правило працює для громадян більше ніж 80 держав. Незважаючи на проблемні стосунки з Росією, з березня цього року громадяни РФ також можуть вільно в’їжджати в Грузію (90 днів безвізового перебування, аналогічна норма діє і для українців). Паралельно — за підтримки міжнародних фондів й залучення іноземних інвестицій — реконструюють аеропорти, ремонтують дороги, створюють інфраструктуру: Грузія й сьогодні нагадує великий будівельний майданчик.
Черговим досягненням у туристичній галузі стало входження на ринок авіаперевізників лоукоста Wizz Air, який з 27 вересня здійснюватиме перельоти за напрямком Кутаїсі—Київ. Тепер квиток в один бік коштує 150—260 грн., що в п’ять разів менше за сьогоднішню ціну на рейс МАУ до Тбілісі, чи «Аеросвіту» в Батумі. Минулого понеділка на презентації рейсу від Wizz Air президент Михаїл Саакашвілі пообіцяв неабияку вигоду і грузинам, які полюбляють подорожувати, розповівши про дешеві квитки: 22 євро — до Києва і 20 євро — до Лондона, Берліна й інших міст. За словами Беки Джакелі, заступника голови Національної туристичної адміністрації Грузії, який невдовзі переходить на роботу у Всесвітню організацію туризму, переговори також тривають і з Ryanair.
Скромно, але зі смаком
УЇК–ЕНД ФУТБОЛЬНОЇ ЄВРОПИ
Одразу так і не пригадаєш, коли вітчизняні стрибуни з трампліна привозили з континентальних першостей переповнену медалями скарбничку. Хай там як, але на чемпіонаті Європи в Ейндховені, здобувши вісім нагород у 11 дисциплінах, підопічні Тамари Токмачової встановили власний рекорд за кількістю медалей. Не дивно, що з таким доробком, в якому є дві золоті, три срібні та три бронзові відзнаки, українці стали першими в командному заліку, випередивши французів (2–0–1) та британців (2–0–0).
Чемпіонський дуплет
Суперуспішним видався для українських стрибунів із трампліна другий день чемпіонату Європи, який триває в Ейндховені. Після командного «срібла» Олександра Бондаря та Олени Федорової українська скарбничка поповнилася одразу двома нагородами найвищої проби.
Срібний заспів
Проведення чемпіонату Європи з водних видів спорту одразу в двох країнах — доволі виняткова подія. За довгу 86–річну історію таких першостей обов’язки між двома господарями розподіляли лише три рази. Причини попередніх двох поділів точно назвати важко, а от чому 32–га європершість відбувається в Голландії та в Угорщині, відомо. Попередньо планувалося провести цей турнір за класичною схемою — з одним містом–господарем — у бельгійському Антверпені. Але за півроку до старту змагань його організатори заявили про брак коштів і відмовилися від почесної, але, як виявилося, важкої ноші. Дефіцит бюджету ЧЄ–2012 становив понад 400 тисяч євро, а знайти спонсорів, які змогли б покрити нестачу, в Бельгії не змогли. От і довелося європейській федерації плавання в екстреному порядку шукати нових господарів для водного Євро. Спочатку оголосили, що змагання прийме Лондон — там усе було готове «під Олімпіаду». Однак і цей варіант виявився не остаточним. Вочевидь, «водні» функціонери вирішили не заважати столиці Ігор–2012 проводити останні приготування до головних стартів чотириріччя й поділили ЧЄ між країнами, що вже мали досвід проведення міжнародних акватурнірів. Так, Ейндховен, де цього разу будуть розіграні медалі в стрибках із трампліна та синхронному плаванні, в 2008 році був повноцінним господарем континентальної першості з водних видів, тоді як Дебрецен, в якому 20–27 травня пройде турнір плавців, у 2007 році приймав чемпіонат Європи на короткій воді.