Архівіст, заступник директора академічного Інституту літератури Сергій Гальченко створив власну Шевченкіану. Не багатьом сучасним дослідникам пощастило віднайти у призабутих документальних покладах раніше не відомі автографи Кобзаря, — а він знайшов.

Минулої п’ятниці, коли вся Україна вже починала зосереджуватися на триденних святкових вихідних, надійшла страхітлива інформація з криворізького селища Чорногорка, розташованого на теренах Центрально–Міського району.

Ще кілька років тому черкаська міська влада хвалилася тим, що вже незабаром створить у мікрорайоні Митниця, на розі вулиць Жужоми та Гагаріна, новий сучасний парк. Буде там і великий сценічний майданчик — його розмістять просто на Дніпрі та оточать плавучими фонтанами.

Цьогорічний міжнародний конкурс «Молода Галичина» у двадцять друге зібрав юних виконавців iз шістнадцяти країн, які приїхали до міста Новояворівськ Львівської області помірятися співочими талантами. Для солістки Заслуженого академічного ансамблю пісні і танцю ­Збройних сил України Маргарити Мелешко участь у пісенному фестивалі цього року стала особливою, адже саме її удостоїли гран–прі конкурсу та визнали кращою співачкою «Молодої Галичини».

Чемпіонат світу з водних видів спорту організаторами розділений на два «відділення». Перший акт — місце для акробатичних трюків стрибунів iз трампліна та театральних постановок синхроністок, другий — арена бою для плавців. Попри те, що «мундіаль» лише перетнув екватор, давши у неділю відмашку майстрам водних доріжок, українська скарбничка має пристойний ужинок. На відміну від одинокої «бронзи» Шанхаю–2011, яку тоді на 10–метровій вишці здобули Горшковозов і Бондар, у Барселоні наші співвітчизники вже п’ять разів сходили на планетарний п’єдестал. Двічі це вдалося зробити стрибунам iз трампліна, а медальний, бронзовий, «хет–трик» — в активі наших водних грацій.

Позавчора на чемпіонаті світу з водних видів спорту, що триває в Барселоні, з різницею в кілька годин українська скарбничка поповнилася двома нагородами. Миколаївець Ілля Кваша, як «УМ» уже повідомляла, виграв «срібло» на метровому трампліні, а наші синхроністки здобули «бронзу» в командних змаганнях. Проте якщо здобуток титулованого Кваші — призера Олімпійських ігор, володаря багатьох європейських та планетарних нагород — став таким собі статусним явищем, то от медаль водних грацій має неабияку історичну цінність. Власне, «бронза» Барселони–2013 — перша нагорода, виграна українськими синхроністками на чемпіонатах світу.

Із попереднього чемпіонату світу, який у 2011 році проходив у китайському Шанхаї, українська збірна плавців, стрибунів з трампліна та синхроністок привезла лише одну медаль, яку на 10–метровій вишці здобули два Сашка — Горшковозов та Бондар. У Барселоні, де минулої суботи розпочався планетарний водний форум–2013, українському дуетові стрибунів із платформи не вдалося захистити здобуті минулого разу позиції.

Коли в Донецьку активно займалися запуском хокейного проекту під КХЛ, багато хто припускав, що команда–учасниця одного з найсильніших дивізіонів світу зможе стати локомотивом для всього вітчизняного хокею. Власне, на початку становлення «Донбасу», коли він лише стукав у двері КХЛ, і справді здавалося, що донецький клуб буде каталізатором для інших хокейних господарств України. Однак одного року, впродовж якого «квітнув і пахнув» український чемпіонат під егідою ПХЛ, виявилося недостатньо для відродження. За великим рахунком, нашвидкуруч створена Професіональна хокейна ліга стала для «Донбасу» трампліном у «доросле життя», тоді як інші вітчизняні клуби так і не змогли перебороти силу «земного тяжіння» і знову занурилися в сірі будні безгрошів’я та боротьбу за виживання.

На континентальній першості–2013, що в неділю завершилася в німецькому місті Росток, українські стрибуни у воду знову виграли командну першість. Так, власне, було й торік. Порівняно з Ейндховеном підопічні головного тренера Тамари Токмачової в підсумку взяли на одну нагороду менше — сім, але перевершили попередній здобуток за кількістю «золота».