«Вони друкують! Вона не платить! Вона — це Україна?»

Мати «комерцію» з українським урядом — собі дорожче. У цьому переконалися видавництва, які прийняли цього року замовлення на випуск книжок за державною програмою «Українська книга», за якою з держбюджету фінансуються «суспільно значущі» видання. Цьогоріч фінансування програми скоротили вдвічі, видавці поставилися з розумінням — «надворі криза», й надрукували книжки власним або позиченим коштом.

Порятунок без «дозаправки»

Моряки з «Аріани», які сім місяців були заручниками сомалійських піратів і таки дочекалися звільнення, мусять почекати ще. Всупереч тому, що повідомляли раніше, «Аріана» і далі у дрейфі. «Стоїмо там, де й стояли, з тією лише різницею, що без піратів», — передає слова капітана «Аріани» Геннадія Воронова прес–служба українського омбудсмана Ніни Карпачової.

Корвет–«локомотив»

Корвет–«локомотив»

Найбільший і найдорожчий проект українського військово–промислового комплексу почнуть втілювати у 2010 році: наступного року планується закладка першого головного корабля класу «корвет» для Військово–Морських сил України. Перший екземпляр коштуватиме орієнтовно 250 мільйонів євро. Розробники і Міністерство оборони обіцяють, що корабель буде надсучасним, одним із найкращих у світі у своєму класі. Якщо держава таки спроможеться профінансувати його будівництво...

Летіла зброя...

У черговий скандал з нелегальною торгівлею зброєю виявилася втягненою Україна. Минулої суботи ЗМІ Таїланду оголосили про затримання в аеропорту Бангкока транспортного літака Іл–76, на борту якого знайшли близько 40 тонн зброї у дерев’яних ящиках, зокрема, там були ручні гранатомети, вибухівка й портативні зенітно–ракетні комплекси. Усе це добро перевозили літаком із Північної Кореї четверо пілотів: білорус та троє казахів. Сама повітряна машина зареєстрована в Грузії.

У шторму немає «уїк–енду»

Потужний шторм, що у вихідні гуляв Чорним та Середземним морями, на жаль, не оминув двох суден з українськими моряками.

Спочатку в п’ятницю вночі біля узбережжя Лівану потрапило в негоду судно «Салла–2», яке є у власності ізраїльської компанії, а приписане до порту Конго, з повністю українським екіпажем із 12 чоловік. Моряки подали сигнал SOS, проте коли до місця біди підійшли два торгові судна та корабель ООН, то знайшли там лише два рятувальні човни, в одному з яких був моряк. Пізніше врятували п’ятьох наших співвітчизників, а ще шістьох шукають досі. Врятованих доправили до клініки ізраїльського міста Хайфа, вони дістали сильне переохолодження у крижаній воді, проте життю моряків ніщо не загрожує.

Квиток додому для«Аріани»

Квиток додому для«Аріани»

Усе позаду: найстрашніша для українців і найбільш затяжна історія із захопленням сомалійськими піратами 24 наших моряків на судні «Аріана» закінчилася щасливо. Усі живі, хоча й не всі здорові, проте Українська держава стримала слово: Новий рік екіпаж «Аріани», швидше за все, зустрічатиме вдома. Таємність і «закадровість» та «підкилимність», які завжди супроводжують переговори з піратами про звільнення заручників, породжували чутки з самого 2 травня, коли судно потрапило в сомалійський полон. Надто ж активно чутки почали плодитися з четверга, коли Президент Віктор Ющенко оголосив, що «Аріана» вільна!

ФСБ іде. З Криму чи в підпілля?

Російський Чорноморський флот зробив Україні «новорічний подарунок», який голова української Служби безпеки «замовляв» ще влітку: співробітники контррозвідки ФСБ, яка працювала в місцях базування й на кораблях ЧФ, покинули Україну. Про це, з посиланням на анонімне джерело, повідомляє газета «Коммєрсант». За його словами, Крим покинули всі співробітники ФСБ, окрім двох, які зараз перебувають за кордоном на кораблях ЧФ. Усього територію України мають покинути 19 російських «службістів». Українська сторона пообіцяла росіянам не афішувати їхнього «відступу». «І позиція голови СБУ — виконати цю обіцянку», — зазначає джерело.

Привид Наполеона в Кремлі

Привид Наполеона в Кремлі

Таку пропозицію цього тижня російський президент вніс до Ради Федерації. Йдеться про те, щоб надати право президенту приймати рішення «про оперативне використання за межами Російської Федерації формувань Збройних сил РФ». Згідно з поправками до Закону «Про оборону», глава Російської держави має визначати загальну чисельність військових формувань, район їхньої дії, завдання та термін використання за кордоном, проте саме рішення про закордонну «операцію» має приймати Рада Федерації. Медведєв же пропонує, щоб йому дозволили самому посилати війська в закордонні походи.

Іван Свида: При такому бюджеті Збройні сили будуть неспроможні виконати свої конституційні обов’язки

Іван Свида: При такому бюджеті Збройні сили будуть неспроможні виконати свої конституційні обов’язки

«Повноліття» Збройних сил незалежної України припало на чи не найважчу кризу в історії війська. У свої 18 років ЗСУ стали розмінною картою у нескінченній бійці за владу. Армія, застигла між минулим і майбутнім, між призовом і контрактною службою, потребою модернізації озброєння та реальністю, коли доводиться з останніх сил «латати» та продовжувати ресурс давно застарілої техніки, відчайдушно бореться за виживання. А від неї ж вимагається не виживання, а гарантія безпеки і захищеності!

Генерал–полковника Івана Свиду, який очолив Збройні сили в такий час, у війську знають як людину професійну й не амбітну. Він готовий до ролі «кризового менеджера» ЗСУ, проте визнає свої обмежені можливості, в разі якщо обличчям до війська не повернуться владці.

Своїм баченням проблем та майбутнього Збройних сил нашої держави начальник Генерального штабу поділився з «УМ».

Наша мета — 2010

Наша мета — 2010

Тринадцятий саміт Україна—ЄС став для Євросоюзу першим «виходом у світ» після набуття чинності Лісабонської угоди (аналогом європейської Конституції). Голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, прем’єр–міністр Швеції – держави, яка зараз головує в ЄС, — Фредрік Райнфельдт та комісар Євросоюзу із зовнішніх відносин Беніта Ферреро–Вальднер приїхали до Києва з дещо критичним настроєм. Останніми тижнями перед самітом було очевидно, що угоду про асоціацію між Україною та ЄС цього року підписати не вдасться, адже українські дипломати не раз наголошували: вкластися в такі короткі строки, не поступившись національними інтересами, нереально. Проте, зважаючи на реформи в самому ЄС та передвиборчу ситуацію в Україні, ми отримали максимум: європейці назвали приблизну дату підписання угоди про асоціацію — до кінця 2010 року.