Це вбивство шанованої громадою 61–річної вчительки–пенсіонерки буквально приголомшило мешканців одного з сіл Миргородського району. Бездиханне тіло дружини з двома ножовими пораненнями чоловік знайшов у садку, за лічені метри від їхнього будинку. Взявши слід на той час іще невідомого «чужака», службовий собака привів співробітників міліції до подвір’я, розташованого за кілька хат від садиби загиблої. Там усі були вдома, крім молодшого, 18–річного, сина господарки. Остання заявила, нібито він терміново відбув кудись на заробітки. Хоча ще вчора заходив на подвір’я своєї колишньої вчительки нібито для того, щоб позичити гумову камеру до велосипеда, якого в нього насправді не було...

27 червня, в день Полтавської битви за старим стилем, у Полтаві влаштували так зване «відзначення» чергової річниці цієї баталії, яка майже на три століття поховала надії на нашу незалежність і стала для українців братовбивчою, бо ж воювали вони по обидва боки російсько–шведських «барикад». Як і в попередні неювілейні роки, ініційоване туристично–культурницьким підрозділом мерії дійство відбувалося на території музейного містечка, біля Братської могили російських воїнів.

Триденним фінальним акордом у Полтаві завершився вже традиційний, третій за ліком, мистецький фестиваль з екологічним «ухилом» «Лель», який у цьому році набув ознак всеукраїнського. До обласного центру з’їхалися переможці шести відбіркових міжрайонних конкурсів. Серед них у фіналі журі визначило лауреатів у семи номінаціях — народна, авторська та естрадна пісні, а також рок–музика, поезія, вироби народних майстрів із виокремленням умільців вишивати весільний рушник. Тож, за словами автора ідеї й «батька» фестивалю, фермера з Семенівського району Володимира Ярошенка, цього разу в «Лелі» загалом узяли участь кілька сотень митців–аматорів од кількарічного віку до тих, кому за 80.

Квартира, яку 32–річна кременчужанка перетворила на міні–готель і здавала в оренду щодоби, відповідала всім стандартам комфорту. Тож задовольнила навіть особливо вибагливого до наявності сучасної побутової техніки заїжджого ровесника. Одразу вдарили по руках: гість одержав ключі від тимчасового гніздечка, господарка останнього — попередню оплату за добу проживання та ще й водійське посвідчення клієнта як заставу. Однак уже наступного ранку за постояльцем, як кажуть, і слід прохолов. А разом із ним зникли недешеві холодильник та телевізор... Щоправда, після того, як жінка звернулася до Автозаводського райвідділу міліції м. Кременчука, правоохоронці розшукали не тільки спритника.

Днями співробітники Жовтневого райвідділу міліції Полтави затримали 26–річного земляка, котрий застосовував своєрідне «ноу–хау» в обкраданні пасажирів. Молодик, якого раніше вже притягували до кримінальної відповідальності, на місцевому автовокзалі уважно вивчав розклад руху і цікавився лише транзитними автобусами. Тільки–но такий бус під’їжджав до платформи, з нього зазвичай виходили утомлені дорогою транзитні пасажири: розім’ятися, попити водички, щось перекусити. Більшість мандрівників залишали свої речі на сидіннях чи відкритих верхніх полицях.

Пам’ятник видатній українській співачці Раїсі Кириченко відкриють у центрі Полтави 14 жовтня, приурочивши цю подію до чергової річниці від дня її народження. Постане він у центрі міста біля «старого» приміщення обласного радіо, в студії звукозапису якого воістину народна артистка записала більше двохсот своїх пісень. При цьому ту досить обмежену в просторі місцину планують перетворити на невеличке Співоче поле зі скульптурною композицією, де, окрім пам’ятника співачці на повен зріст, мають з’явитися ще й традиційні для України пісенно–музичні атрибути з викарбуваним рядком із її пісні. Принаймні про такий варіант увічнення пам’яті видатної землячки йшлося днями на засіданні робочої групи фахівців і управлінців під головуванням керівника облдержадміністрації Олександра Удовіченка.

Усі знають про те, що в епоху перемін важко жити. А чи легко керувати одним із найбільших районів Полтавщини в час, який згодом у своїх мемуарах Володимир Чернявський назве одним словом — «перелом»? Першою особою району (назви його посад за той час змінювалися чотири рази!) він був із 1990–го по 2000 рік. Загалом же досвід його управлінської роботи на районному рівні обчислюється більш ніж двома десятиліттями. А як, власне, вдалося зійти на найвищі щаблі тієї службової драбини тоді, коли активно боролися з «партократами» й починали обирати керівників із кількох кандидатур?

Про «завершальний етап» переговорів із формування єдиної правоцентристської команди для участі у виборах–2012 на прес–конференції в Полтаві днями заявив народний депутат від «НУНС», лідер Української народної партії Юрій Костенко.

Днями на «гучні» урочистості з нагоди відкриття у Полтаві меморіальної дошки царському сатрапу, генерал–фельдмаршалу Івану Паскевичу (про криваві «подвиги» цього фаворита Миколи І «УМ» розповідала в одному з попередніх номерів) можновладці та чиновники зігнали кількасот школярів, студентів і курсантів. Тож усі вони в робочий час, у розпал екзаменаційних клопотів, змушені були під зливою «зображати масовку» сумнівного україноненависницького дійства, ініційованого найзапеклішими російськими шовіністами та їхніми владними покровителями. І не просто зображати. Перед початком урочистостей організатори роздали юнакам і дівчатам по червоній гвоздиці, яку ті мусили покласти до тільки–но відкритої дошки під «недремним оком» своїх ректорів, деканів, викладачів вишів і класних керівників. Певно ж, «од вдячних хохлів–малоросів», бо, скажімо, Гімн України тут виконати взагалі «забули».

Днями у Кременчуцькому районному суді оголосили вирок чотирьом молодикам, які понад три роки тому закатували майстра спорту з боротьби самбо та дзюдо, неодноразового чемпіона України, призера міжнародних турнірів і Кубка світу Михайла Тагірова («УМ» розповідала про те бузувірство). Як повідомили власкору «УМ» у прес–службі обласної міліції, чотирьом бузувірам Феміда відміряла від десяти до тринадцяти років позбавлення волі.