Минулої п’ятниці близько 19–ї години на вулиці Ремісничій пролунали постріли, внаслідок яких неподалік власної домівки загинув на місці 51–річний чоловік, а його 46–річна дружина одержала подвійне поранення стегна й потрапила до лікарні. У жінки двоє нападників відібрали сумку, де було 2000 доларів. За інформацією відділу зв’язків із громадськістю обласної міліції, на місці НП правоохоронці знайшли гільзи набоїв до пістолета ТТ, а також гільзу патрона з гумовою кулею (пристрій для відстрілу таких куль мав при собі загиблий і намагався відстрілюватися). Версія розбійного нападу з метою пограбування в цьому випадку є очевидною. Офіційна міліцейська хроніка представляє загиблого як підприємця, хоча майже вся Полтава знає: йдеться про, певно, найвідомішого в обласному центрі валютного міняйлу, котрий займався цим нелегальним бізнесом із 1995 року.

Днями на околиці Полтави відкрили другу чергу (на 218 квартир) житлового будинку, спорудженого холдинговою компанією «Київміськбуд». В урочистостях iз цієї нагоди, крім щасливих новоселів, узяли участь керівники області, згаданого холдингу та регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Адже йшлося про завершення будівництва знакової споруди, яка, по суті, стала «пілотною» в реалізації державної програми спорудження доступного житла. Тож промовці підкреслювали: одна лише друга черга цієї 9–10–поверхової «рукавички» (першу здали у грудні 2007 року) додала в «копилку» програми 27 квартир.

Учора о 5 годині 30 хвилин до Кременчуцького міськуправління міліції зателефонував один із мешканців міста й повідомив, що поблизу свого будинку щойно почув вибух, а потім побачив двох закривавлених чоловіків, які лежали на асфальті. Правоохоронці, котрі прибули до будинку №45 на Автокразівському бульварі, констатували: чоловіки внаслідок вибуху «одержали численні травми та ушкодження й перебувають у безконтактному стані». Одному з них відірвало ногу. Саме його вiдразу доставили у реанімаційне відділення третьої міськлікарні, однак врятувати йому життя не вдалося — чоловік помер на операційному столі.

«Стояти на місці! Карний розшук!» — із такої «психічної атаки» починала знайомство з земляками «бригада» з шістьох кременчужан віком від 32 до 40 років. До її складу входили двоє таксистів–приватників, які на своїх «Деу» та «Жигулях» возили несправжніх «оперів» на специфічні «завдання». Решта виконувала ролі бойовиків, точніше, грабіжників (троє з них уже мали «відсидки» саме за ці навички). Як і належить «розшуковцям», діяли вони в цивільному одязі. Задля «переконливості» тикали під ніс ошелешеному громадянину службове посвідчення, видане таким собі «Комітетом з боротьби з організованою злочинністю».

Справжнє свято матимуть у новорічну ніч ті полтавські безхатьки, хто зайде «на вогник» тільки–но відкритого Центру адаптації для бездомних осіб та звільнених із місць позбавлення волі. Центр було відкрито з ініціативи місцевої благодійної асоціації «Світло надії», активісти якої мають чималий досвід підтримки не зовсім «пропащих», себто здатних до переосмислення власного буття, людей «соціального дна» (наркоманів, алкоголіків тощо).

Нещодавно у Полтавському художньому музеї ім. Ярошенка відкрили масштабну виставку «Іван Мясоєдов та його доба». Це проект, спільний з Національним художнім музеєм України, який надав для експозиції 40 робіт Мясоєдова, створених на початку ХХ століття. Тобто у період «раннього Мясоєдова», котрий починав свій творчий шлях у родовому маєтку на околиці Полтави. Тож на виставці представлені як митці з кола його безпосереднього спілкування (Федір Кричевський, Всеволод Максимович, Соломон Розенбаум), так і ті, без творчості яких неможливо уявити наше образотворче мистецтво тієї бурхливої доби (Василь Кричевський, Павло Володикін, Анатоль Петрицький, Олександр Мурашко та інші). У центрі експозиції — велике полотно Федора Кричевського «Портрет Івана Мясоєдова в костюмі тореадора», написане під час їхнього спільного навчання у Академії мистецтв. Хоча «заглавними» на виставці стали, звісно, роботи самого Івана Мясоєдова — 29 живописних, 4 графічних і 5 марок, створених для князівства Ліхтенштейн.

16–річна Вікторія Санжарівець вийшла з СІЗО рівно через місяць після того, як Кобеляцький районний суд, де тривалий час розглядалася ця справа, направив її на додаткове розслідування. Новий слідчий, який прийняв справу до провадження, визнав за можливе обрати для Вікторії запобіжний захід, не пов’язаний з утриманням під вартою. Тож дівчина залишається підозрюваною у скоєнні тяжкого злочину, але принаймні чекатиме завершення слідства вдома — у селі поблизу Кобеляк.

На Полтавщині відзначили 80–річчя з дня народження видатного земляка — письменника, неперевершеного майстра короткого жанру (новели, оповідання) Григора Тютюнника. Серед заходів із цієї нагоди найпомітнішими стали ті, що відбувалися в обласному центрі, Лубнах і на малій батьківщині двох класиків української літератури — братів Григорія та Григора Тютюнників — у селі Шилівка Зіньківського району. Зокрема, напередодні ювілею обласна «Просвіта» за кошти свого очільника, народного депутата–«нашоукраїнця» Миколи Кульчинського перевидала збірку новел і повістей Григора Тютюнника. На презентацію цієї книги у Полтаві та Шилівці пан Микола запросив зі столиці одного з найближчих друзів Григора, поета Петра Засенка, та знаного літератора і митця, народного артиста України Григорія Булаха. У Лубнах відкрили виставку світлин місцевого фотохудожника Володимира Білоуса, котрий приятелював із Григором Тютюнником й увічнив його у своїх роботах.

А кульмінацією урочистостей у день народження майстра слова стала своєрідна літературно–мистецька толока у Шилівській школі, на яку з’їхалися гості з Полтави і Лубен. Один із них, лубенський поет Олександр Печора, передав для шкільної кімнати–музею унікальний експонат — диск із записом голосу Григора Тютюнника, котрий читає свої «Три зозулі з поклоном». Той запис у грудні 1976 року на власний тоді ще «бобінний» магнітофон зробив уже згаданий Володимир Білоус...

Обласна влада ювілей знакового українського письменника вкотре фактично «забула». Та хіба тільки обласна?

У приміщенні полтавського творчого об’єднання «Художник» експонується виставка старовинних жіночих головних уборів — очіпків — із колекції місцевої народної майстрині Валентини Ануарової. Серед них лише кілька раритетів (одному з очіпків уже більше 100 років). Решта — виготовлені вмілими руками пані Валентини, котра відродила на Полтавщині древнє ремесло. Майстриня спеціалізується на фасонах очіпків, які носили модниці центральних регіонів України. Зрештою, не тільки модниці. Цей головний убір водночас був повсякденним і, власне, обов’язковим у гардеробі заміжньої жінки. Після того як на весіллі дівчині–нареченій відрізали косу, покривали їй голову саме очіпком. Відтоді вона знімала його лише перед сном.

Співробітники УБОЗ Полтавщини затримали ще одну організовану злочинну групу грабіжників–«каскадерів» (так називають зловмисників, які «полегшують» вміст кузовів і причепів вантажівок безпосередньо під час руху). До її складу входили троє кременчужан віком від 32 до 37 років.