Чорні хмари згущуються над одним із престижних «вишів» Поділля — Хмельницьким університетом управління та права. Точніше, шишки здебільшого падають на голову його ректора Віталія Олуйка. Контрольно–ревізійне управління в області нещодавно виявило в навчальному закладі порушення та недоліки на суму 5642,5 тисячі гривень. Зокрема, у 2007 році за державним замовленням безпідставно зараховано десять студентів, які не належать до здібної, обдарованої молоді чи походять із малозабезпечених сімей. На їхнє навчання необґрунтовано витрачено 69,8 тисячі гривень з обласної скарбниці. Відсутність контролю за працевлаштуванням випускників двох останніх років призвела до того, що лише кожен десятий із дипломованих управлінців приступив до роботи, відповідно до направлень місцевих рад або адміністрацій.

Черговий канал «експорту» повій до Росії нещодавно перекрили працівники Управління боротьби зі злочинами, пов’язаними із торгівлею людьми обласної міліції Луганщини. У ході спецоперації під Краснодоном правоохоронці припинили спробу вивезти трьох дівчат (одна з яких — неповно­літня) до борделів Москви. Як повідомили «УМ» у відділі зв’язків із громадськістю УМВСУ в Луганській області, 17–річна Оксана зі Свердловська, 19–річна Вікторія й 27–річна Світлана з Луганська чудово знали, чим вони будуть займатися в Росії, адже їх «вербували» в обласному центрі в місцях концентрації «нічних метеликів» — у саунах та на зупинках громадського транспорту. Здавалося б, нічого екстраординарного в цьому не було, однак міліціонерів зацікавило те, що їм обіцяли ледь не золоті гори у «багатому зарубіжжі», відтак кожна з них мала для сутенерів свою ціну.

У районному центрі Тальне скоєно крупногабаритну крадіжку: із квартири тамтешнього жителя «випарувалися» меблі. У відсутність господаря з його хати кудись подівся телевізор, зникли холодильник, диван і навіть меблева стінка!

Хто бодай раз у житті виховував справжнього чотирилапого друга навряд чи стане заперечувати: найвідданішої, здатної захищати і заодно «перемикати» на позитив (хоча й на додаткові клопоти, ясна річ, теж) розумної істоти годі й шукати. А в родині Ганни та Олександра Бєляєвих–Гладких із Керчі на цього «друга нашого меншого» лягло ще й додаткове навантаження. Породистий стаффордширський бультер’єр Фроді «персонально» закріплений за їхньою дворічною донечкою Даринкою. У Даринки — вроджена інвалідність, тому батьки, звісно ж, не забуваючи про офіційну медицину, вдались і до нетрадиційної. Саме добрий і лагідний Фроді — ключова фігура у цій домашній анімал–терапії, себто лікуванні за допомогою тварин. Утім не тільки він один.

Пропонований читачам «УМ» текст літератора, журналіста, перекладача, лауреата цьогорічної Шевченківської премії Ігоря Качуровського з Мюнхена «Спогад про Малу Виску» посяде особливе місце з–поміж різних текстів у переддень 75–х роковин Голодомору. Не через те, що його автор — талановитий письменник та журналіст, відомий переважно як «голос» на хвилях української редакції радіо «Свобода» в Мюнхені. А й тому, що це спогади людини, яка бачила страшний Голод на власні очі.
Ігор Качуровський народився 1 вересня 1918 року на Чернігівщині, в місті Ніжин у родині юриста, випускника Київського університету, що певний час обіймав посаду державного секретаря Української Центральної Ради. Дитинство Качуровського пов’язане з нині відомим усій Україні селищем Крути, де родина мала невеличкий маєток. Та прихід радянської влади вніс неспокій у розмірене життя — раз по раз родина переїздить. Урешті оселяються у Курську, де Качуровський закінчив школу та вступив до педінституту. Навчання перервала війна. Пізнього літа 1943 року родина перебирається на Захід. Понад 20 років (1968 — 1990) Ігор Качуровський працює журналістом. Як докторант Українського вільного університету /УВУ/ захищає дисертацію «Давні слов’янські вірування та їх зв’язок з індоіранськими віруваннями» /1973/. З 1974 року викладав в УВУ курси теорії літератури та історії новітньої літератури. Донині мешкає у Мюнхені.
Цей текст — ще один штрих, ще один месидж до того загального поняття, яке нині всі ми в Україні, а за нами і світ, артикулюємо як Голодомор. Попри всезростаючу кількість публікацій про Голодомор, ми не маємо загального мартирологу жертв, без якого вшанування пам’яті перетворюється на «вшанування статистичних даних». Спогади тих, хто вижив у страшні часи Голодомору, є стежкою, що пов’язує нас із «мертвими і ненародженими». Вони не дозволяють забути, а відтак дати шанс на повторення трагедії. Змушують бути відповідальними перед минулим, перед пам’яттю про нього.

Аби зрозуміти — потрібно пережити або принаймні спробувати це зробити. Упродовж 33 годин добровольці акції «Сопричастя», зініційованої Спілкою української молоді в Україні, через обмеження у звичних їжі, музиці, розвагах символічно єднатимуться з тими, хто з вини більшовицького режиму перетерпів неспівмірно більші обмеження та страждання в час Голодомору 1932—1933 років. Акція триватиме з 7.00 21 листопада до 16.00 22 листопада.

Розірвавши контракт із найвідомішою компанією з виробництва жіночої білизни — «Вікторіяз сікрет», Жизель Бюндхен втратила чимало очок у шкалі модельної впливовості. У щорічному рейтингу найсексуальніших (вважай — найкращих і найдорожчих) манекенниць світу, який днями оприлюднив профільний сайт Models.com, 28–річна бразилійка посідає лише третє місце. А «престол» королеви подіумів тепер належить її співвітчизниці — Адріані Лімі.

Цього тижня в Лондонському високому суді почався розгляд справи за позовом сина короля Бахрейну, шейха Абдулли бін Хамада бін Іси Аль–Халіфи до колишнього короля поп–музики Майкла Джексона. Шейх вимагає відшкодувати йому збитки на суму 4,7 млн. доларів.

Уряд США виділив Україні мільярд доларів на боротьбу з корупцією. Всі купюри позначені.