Фінальний присмак лондонського туману

Фінальний присмак лондонського туману

Традиція завершувати сезон підсумковим турніром у тенісі існує понад 40 років — у жінок із 1971–го, у чоловіків із 1970–го. Якщо представниці прекрасної статі зі своєю справою впоралися ще наприкінці жовтня, то чоловіки до фінішу дісталися тільки тепер. Вісім найвищих номерів світового рейтингу зібралися в Лондоні — третій рік поспіль. Паралельно тут змагаються й у парному розряді. Загальний призовий фонд — 5,070 млн. фунтів. Турнір, який у попередні роки мав різні назви, у британській столиці проводять під вивіскою «Фінал світового туру АТР». Його вважають п’ятим за популярністю після чотирьох турнірів серії «Великого шолома»; а покриттям зазвичай обирають хард.

Від Бірмінгема до Лондона

Позавчора в англійському Бірмінгемі завершився ще один світовий форум, на якому роздавали перепустки до Лондона–2012. І хоча більша частина видів змагань батутистів не входить до програми Олімпійських ігор, розіграш ліцензій навіть у двох видах привертає додаткову увагу до турніру. У стрибках на батуті олімпійськими дисциплінами наразі є лише індивідуальні виступи чоловіків та жінок. Можливість поїхати на Ігри отримувала вісімка найкращих, тож кваліфікаційні змагання набули ледь не більшого значення, ніж фінал.

Малопомітні гастролі

Підходить до завершення перше коло чемпіонату країни з баскетболу серед чоловічих команд. Головний національний турнір уже третій сезон триває під егідою «Асоціації баскетбольних клубів України — Суперліга». Начебто змагання й організовані непогано, але чомусь великою популярністю не користуються. Звісно, в містах, де базуються команди, вболівальники приходять підтримати своїх, а от з екранів телевізорів чемпіонат практично зник.

За підтримки футболістів

За підтримки футболістів

У радянські часи представники різних видів спорту з певного міста частенько підтримували один одного. Скажімо, в Києві хокеїсти «Сокола», футболісти «Динамо», баскетболісти «Будівельника», гандболістки «Спартака» регулярно ходили на матчі один одного. Дружба зав’язувалася й на базі в Кончі–Заспі. У незалежній Україні ця традиція зникла, але останніми роками почала відроджуватися. Один із прикладів «міжвидової» підтримки позавчора в донецькому Палаці спорту «Дружба» могли спостерігати 3500 глядачів, які прийшли на хокейний матч російської вищої ліги між «Донбасом» і «Казцинк–Торпедо» з Казахстану. Повболівати за «Донбас» прибула делегація футбольного «Шахтаря»: українці Тарас Степаненко, Андрій П’ятов, Василь Кобін, Микола Іщенко, Євген Селезньов та чех Томаш Гюбшман, «експерт» із батьківщини багаторазових чемпіонів світу з хокею. Футболісти залишилися задоволені побаченим, адже донеччани розгромили гостей із Усть–Каменогорська з рахунком 8:3. Уболівальники ж отримали додатковий шанс взяти автографи у «гірників».

Зачарований турнір

Майже в кожного спортсмена є улюблені змагання й ті, на яких йому не щастить. Шахісти — не виняток. Для українських гросмейстерів таким незручним турніром чомусь стає командна першість Європи. І справа не в тому, що комусь індивідуально грається краще, ніж у колективі. Адже наша чоловіча збірна п’ять разів пробивалася до числа призерів Всесвітніх шахових олімпіад і тричі — командних чемпіонатів світу. Жінки тричі сходили на п’єдестал Олімпіад і двічі — ЧС. А от на європейському командному форумі, який проводиться раз на два роки, чоловіки були призерами всього двічі (1992 і 2009), а дівчата — лише раз (1992). Не став винятком і 18–й командний чемпіонат Старого світу, який у суботу завершився на грецькому курорті Порто–Карас.

«УМ» згадує зустрічі із «сильними світу сього»

Сьогодні збірна України зіграє проти однієї з найавторитетніших збірних планети — збірною ФРН. «Бундестім» тричі перемагав на чемпіонатах світу, чотири рази брав «срібло» і тричі — «бронзу». За 20–річну історію збірної України її шляхи з німцями перетиналися у відборах на «мундіалі» чотири рази: у Києві наші грали внічию — 0:0 у 1997–му й 1:1 у 2001 році, а на виїзді поступалися — 0:2 і 1:4. Як сказав Анатолій Тимощук, наша команда нарешті хоче внести до цієї статистики першу перемогу.

Моя «Велика петля»

Днями побачив по російському телебаченню сюжет про те, як тамтешній тандем прем’єр–міністра й президента захопився ідеєю популяризувати в країні бадмінтон. Політики показово перекидалися воланом через сітку, а їхні радісні однодумці розповідали, який це потрібний вид спорту. Власне, з останнім твердженням можна посперечатися, адже є чимало інших не менш захопливих видів, та й перервати гегемонію азіатів у бадмінтоні буде непросто. Утім «зачепило» в усьому цьому те, що державні мужі сусідньої держави постійно беруть участь у якихось спортивних проектах — то на лижах стоять, то на татамі прийоми боротьби демонструють, то на конях їздять, на човнах веслують тощо.

І знову «третій зайвий»

Позавчора ввечері верхівка турнірної таблиці чемпіонату України набула звичного за останні роки вигляду — «Динамо» й «Шахтар» сперечаються за перший рядок, за ними на незначній відстані крокує «забронзовілий» «Металіст», ну й далі решта. Хоча позавчора в Харкові господарі мали добру нагоду відкинути киян на третю позицію. Та не так швидко справа робиться, як того хочеться. Один із ключових матчів другого кола закінчився перемогою «Динамо», хоча віце–чемпіони і грали в помітно ослабленому складі та без підтримки своїх виїзних фанатів.

Підсушені ювілеї

Підсушені ювілеї

Ще жодній команді за 20–річну історію Ліги чемпіонів не вдавалося пройти груповий турнір, втримавши свої ворота на замку. У нинішньому сезоні, схоже, націлився встановити цей рекорд мадридський «Реал», який в чотирьох турах забив 12 м’ячів, не дозволивши суперникам жодного разу вразити свої ворота.

Фаворити на коні

Як не старається УЄФА змінювати формат Суперліги, аби збiльшити кількiсть цікавих матчів, однак прохідних зустрічей уникнути не вдається. Позавчора, вже після четвертого туру групового раунду, стали відомі учасники «плей–оф» від квартету Н.