Моя «Велика петля»

09.11.2011

Днями побачив по російському телебаченню сюжет про те, як тамтешній тандем прем’єр–міністра й президента захопився ідеєю популяризувати в країні бадмінтон. Політики показово перекидалися воланом через сітку, а їхні радісні однодумці розповідали, який це потрібний вид спорту. Власне, з останнім твердженням можна посперечатися, адже є чимало інших не менш захопливих видів, та й перервати гегемонію азіатів у бадмінтоні буде непросто. Утім «зачепило» в усьому цьому те, що державні мужі сусідньої держави постійно беруть участь у якихось спортивних проектах — то на лижах стоять, то на татамі прийоми боротьби демонструють, то на конях їздять, на човнах веслують тощо.

Можна розповісти чимало випадків популяризації спорту і здорового способу життя найвищими чиновниками за кордоном: вони очолюють спортивні федерації, їздять на велосипедах на роботу, навіть самі беруть участь у змаганнях — як принц Монако Альбер. А от пригадати щось подібне про наше керівництво важко. Хіба що те, як Янукович перед журналістами стрибав із пенька на пеньок у власній резиденції та розповідав про захоплення тенісом. Походи на футбольні матчі можна не рахувати. Але, звичайно, потискати руки нашим чемпіонам світу та Олімпіад українські чиновники полюбляють. Не згадуючи при цьому про те, що перемоги здобуваються переважно всупереч існуючим реаліям.

Обіцянок вистачає, а реальної допомоги — дуже мало, як і особистої участі у спортивних проектах. Віце–спікер Микола Томенко періодично організовує якісь акції та вів телепередачу, яку благополучно закрили. Віце–прем’єр Борис Колесников захопився розвитком хокею на Донбасі... А що ще?

От існує начебто загальнонаціональна організація — «Всеукраїнський центр фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», яка має на меті «залучення широких верств населення до регулярних оздоровчих занять, надання фізкультурно–спортивних послуг». Але про її існування можна лише здогадуватися; ніякої наочної агітації автору цих рядків бачити не доводилося.

Зате в іншому показуху в нас полюбляють. Скажімо, на День міста у моїх рідних Сумах, як у радянські часи, провели виступи учасників спортивних секцій перед трибуною чиновників, а слідом за парадом велосипедистів під лозунгом «За здоровий спосіб життя й чисте повітря» рушив... автопробіг, задимлюючи присутніх вихлопними газами.

Тож охочим займатися спортом лишається сподіватись тільки на себе.

Ось мій кабельний оператор цього року відімкнув канал «Євроспорт», через що я не зміг побачити багато чого цікавого, зокрема улюблену велогонку «Тур де Франс». Це підбило мене на купівлю велосипеда, і я влаштував собі власну «Велику петлю». Одного разу проїхав навіть повноцінний етап — 172 км. І всім вам бажаю вставати з диванів і більше рухатися, не чекаючи рішень чиновників.