Є в українських жінок своєрідна форма медитації — вишивання. Це непросте заняття навіює певне забуття, спокій та оптимізм. Але важко уявити, що відчуває людина, яка вишиває цілі картини: не дні, а місяці та роки копіткої праці йдуть на одну таку роботу.
Незвичайні вишиті картини створює народна майстриня з Кіровоградщини Лариса Зоріна. Поєднання вишивки і малюнку, традиційних фольклорних образів і гротеску роблять її стиль неповторним, а оптимізм сюжетів — імпонує глядачам.

У кожній області є місця, де звикли відпочивати як місцеві мешканці, так і гості регіону. Впізнати їх можна по...купах сміття, які залишаються після відпочивальників. Щоб якось виправити ситуацію, в Кіровоградському управлінні лісового господарства для початку запровадили телефонну «гарячу лінію», за якою можна було телефонувати і повідомляти про засмічений куточок лісу. Телефонували, прибирали.

Незаконне виробництво аудіо- і відеопродукції, а також компакт-дисків з використанням брендів дванадцяти відомих зарубіжних торгових марок (ТДК, «Сонi», «Самсунг» та ін.) виявили співробітники кіровоградського міськвідділу податкової міліції в ході операції «Контрабанді — стоп». Що й казати, приватний підприємець просто вдома, на сучасному обладнанні — верстатах для монтажу плівки та для нанесення маркування — виготовляв компакт-диски, відео- і аудіокасети.

Заснована у 1939 році газета Кіровоградської районної ради та райдержадміністрації «Зоря» страждала на типовий для районок пострадянський синдром: інформація про роботу тих же райради і РДА, дешевий папір, мінімальне фінансування. Критичний погляд сприймався як кримінал, і про таке ніхто навіть не мріяв: фінансування обрізати могли вже на наступній сесії райради.

Серед степів центральної України є місце, де ніби переносишся в інші географічні виміри. З суворої півночі на лагідний південь можна потрапити в ландшафтному парку, пам'ятці паркового мистецтва XIX століття «Веселі Боковеньки», що в Долинському районі Кіровоградської області. Унікальний, але на якийсь час забутий Богом і людьми куточок нещодавно отримав шанс на відродження і популярність.

24 вересня 2005 року. На хуторі Надія Кіровоградської області вже традиційно проходить всеукраїнське театральне свято «Вересневі самоцвіти». Садиба сім'ї Тобілевичів (театральні псевдоніми членів родини — Карпенко-Карий, Садовська-Барілотті, Саксаганський, Садовський) привабила як затятих театралів, так і просто відпочивальників із кількох областей центральної України. Театральне дійство, екскурсії, відпочинок на природі. Ніщо не віщувало трагедії. На екскурсію класом Настя їхала із задоволенням. Дівчина з дитинства цікавиться театром. І взагалі виявляє не зовсім традиційні для сучасної дівчини смаки: слухає класичну музику, багато малює, до цього вересневого дня — танцювала... Можливо, проявляються гени — все-таки пра-пра-пра-правнучка Тараса Шевченка по Степану, сину сестри поета — Катерини.

У 13 школах України навчаються діти, які вже стали на непевний життєвий шлях. На шлях злочину. За вироком суду, у школах соціальної реабілітації перебувають 11—15-річні українці, яких не шкодувала доля і які пережили стільки, скільки не кожен дорослий бачить за все життя.
Із певним острахом я зібралася відвідати один iз таких закладів — Балахівську школу соціальної реабілітації, розташовану в Кіровоградській області. Як приклад, були діти з вулиці — «без гальм» і елементарного виховання. А тут їх, та ще й таких, які вчинили злочин, — 68.

Цього тижня Кіровський райсуд поновив на посаді секретаря Кіровоградської міської ради Миколу Цуканова - того самого, який обіймав цю посаду і в гарячому 2004 році, коли в обласному центрі під час виборів Президента тривала справжня війна. Нещодавно представник Партії регіонів був звільнений рішенням сесії вже новообраної міськради (більшість у ній має фракція тимошенківської «Батьківщини»).

Існування цієї родини було під загрозою від самого початку: після одруження в 90-му році Наталя завагітніла. До п'яти місяців працювала, почувала себе добре і в лікарню не зверталася. Але надто вже великим, як на термін вагітності, був живіт, і майбутня мати вирішила в лікарню таки зайти - про всяк випадок.

Богдану із Кіровограда 5 червня виповнилося 10 років. Цей день він провів замкнений у ванній кімнаті. Про подарунки не йшлося. А вже 7 червня у службу в справах неповнолітніх Кіровського району бабуся привела хлопця, спина, передпліччя та частина голови якого були вкриті кривавими ранами.