Скандального міністра освіти та науки Дмитра Табачника все–таки звільнять. Одіозний діяч допік не лише українським патріотам, студентам, батькам школярів i усій свідомій громадськості, яка з березня минулого року розгорнула «Антитабачну кампанію» проти українофоба на чолі Міносвіти, а й Банковій. Відставку Табачника анонсував сам глава адміністрації Президента Сергій Льовочкін.
Минулого тижня офіційний сайт Київміськдержадміністрації переможно видав новину: нарешті Музей історії Києва, який залишився безхатченком після того, як його позбавили Кловського палацу на користь Верховного Суду, отримає приміщення. От тільки омріяний прихисток міська влада знайшла не деінде, як в одній iз найскандальніших будівель на вулиці Богдана Хмельницького, 7, поблизу станцiї метро «Театральна». Проти цього будівництва кияни вже кілька років ходять на мітинги та акції: будівельники перед початком робіт вирубали зелені насадження, а потім виявилося, що будівля ще й небезпечна, бо може завалити вестибюль станції метро.
Через кілька днів севастополець Олег Соф’яник спробує вплав перетнути Чорне море. Про свій безпрецедентний намір 47–річний марафонець, «морж» і радянський дисидент розповідав «УМ» ще два роки тому. І ось цей час, здається, настав. Після невеличкого перепочинку в Туреччині Соф’яник бере курс від тамтешнього Синопа до рідної Балаклави. А це майже 230 кілометрів! На всій дистанції запливу його супроводжуватиме турецька яхта.
Члени Компартії вже встановили бюст Іллічу в центрі міста Лебедин і тепер марять про повноцінний пам’ятник. Голова Лебединської районної організації Української народної партії Віталій Волощук називає дії місцевих послідовників ідей марксизму–ленінізму «комуністичним ідіотизмом»: «Тепер у Лебедині стоїть велетенська голова Леніна, яку передали з Харкова в жахливому стані, бо навіть там вона вже нікому не потрібна. Сподіваюся, людські емоції візьмуть гору — і бюст зруйнують».
Стан підготовки шкіл до нового навчального року, судячи з промовистих заяв влади, влучно схарактеризував Лесь Подерв’янський — «зростав процент жирів у маслі». Так скептично оцінив гучні месиджі Міністерства освіти, молоді і спорту ексчиновник МОНу, а нині голова правління Центру освітнього моніторингу Павло Полянський. Справді, дітям і батькам обіцяють, що нові підручники в школах будуть вчасно, вчителям надають оптимізму розмови про підвищену заробітну плату. Але чи так воно насправді?
Початок осені — це відлік нового політичного сезону. Наступного вівторка відкриється нова сесія Верховної Ради, і мурашник знову заживе повноцінним життям після незначного літнього затишшя. Цієї осені очікується багато важливих подій — від судового вироку Юлії Тимошенко до земельної реформи та укладання угоди з Євросоюзом. Предостатньо, аби підтримувати високу напругу протистояння, блокування тощо. Додайте, що на все це лягає тінь парламентських виборів, які відбудуться восени 2012 року, але «запускаються» вже тепер.
«УМ» звернулася до політологів — керівника Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка та президента Аналітичного центру «Відкрита політика» Ігоря Жданова — з проханням прокоментувати найбільш значимі події цього політичного сезону.
Це вже поступово стає «притчею во язицех». Щасливі з приводу омріяного вступу до столичних вишів студенти наприкінці серпня починають розуміти, що радіти зарано. Перед ними та їхніми батьками постає майже апокаліптична проблема: вступ вступом, а де знайти дах над головою — питання більш складне, яке вже стало практично риторичним. Навіть не всі найреспектабельніші університети можуть повністю забезпечити житлом усіх вступників: наявних студентських гуртожитків катастрофічно не вистачає, будівництво нових триває ще з незапам’ятних часів. Незважаючи на зменшення кількості цьогорічних абітурієнтів, не всі столичні вступники отримають «лiжко–місця».
На думку експертів із різних медичних інститутів США, американський уряд щорічно виділяє сотні мільярдів доларів на медичні процедури, які не приносять жодної користі, а часом навіть завдають серйозної шкоди здоров’ю. Лікарі вважають, що треба переглянути стандарти діагностики та лікування, не робити поширені «рутинні» процедури наліво і направо, щоб заощадити гроші і врятувати людські життя.
