Цього року символічне калатання дзвоника не означає для випускників, що навчання закінчилося і можна відпочивати. Попереду — випускні іспити, вручення атестатів та зовнішнє незалежне оцінювання для тих, хто зібрався вступати до вищих навчальних закладів. Випускники 9–х класів завершать навчання 11 травня, після чого їх очікують іспити та вручення атестатів. У Міністерстві освіти таке ущільнення графіків навчання пояснюють тим, що в країні очікують на приплив туристів та футбольних фанатів на Євро–2012. На жаль, міністр освіти Дмитро Табачник не пояснив громадськості, як футбольний чемпіонат може вплинути на молодь, що вступатиме до ВНЗ, та чому в дітей забрали близько двадцяти днів навчання.

Нещодавно в Музеї Тараса Шевченка народний артист України Олександр Биструшкін представив «Аудіоантологію української поезії». Дев’ять дисків, десять годин запису, тринадцять поетів, наклад — одна тисяча примірників... Такою є статистика цього унікального проекту, за «дужками» якої — особисті драми поетів і актора, пошук правильної композиції кожного альбому й органічного візуального та музичного оформлення. Втім, на цьому шляху домінуючими були проблеми зовсім не творчого, а фінансового характеру. Здавалося б, ну хто ж має підтримати збірки видатних українських поетів, як не українська держава? На жаль, у цьому випадку логіка досі не спрацювала... Тому фінансові питання Биструшкін вирішував приватним чином, а оскільки зі спонсорами складалося не завжди — бувало, вкладав у цей проект особисті кошти. Щоб потім просто розіслати новий диск у школи та бібліотеки, подарувати друзям і колегам... Сьогодні він мріє записати Рильського, Лесю Українку, Плужника, Костенко, Маланюка, Свідзинського, Антонича... Хоча, вистраждавши «Аудіоантологію української поезії», про ці плани він говорить обережно...

Після закінчення на ТРК «Україна» четвертого сезону «Народної зірки», рік тому, її ведучого Максима Неліпу телеглядачі практично не бачили. І ось нарешті — «Гості на порозі», кулінарно–подорожній проект, де гострослов Неліпа разом з його учасниками учитиме готувати... свято. А говоримо ми з телеведучим про телевізійні будні.

Сьогодні у Фінляндії починається третій ліцензійний турнір, де борці–вільники матимуть останню нагоду позмагатися за перепустки на Олімпіаду–2012 до Лондона. Вакантні місця, відведені для української збірної, заповнюються доволі натужно. Нагадаємо, що пряму ліцензію на минулорічному чемпіонаті світу здобув лише один представник України — Ібрагім Алдатов. Відтак прокладати шлях на Туманний Альбіон наші співвітчизники змушені, долаючи додаткові кваліфікаційні бар’єри. Перший із них підкорити не вдалося. На другому «розгадати кваліфікаційний ребус» змогли двоє, зокрема 25–річний Валерій Андрійцев. Минулими вихідними, посівши третє місце на турнірі в Китаї, він здобув заповітну перепустку. «Валерій давно заслужив право виступити на Олімпіаді. Ми всерйоз розраховуємо на нього в Лондоні. Прийшов час, аби він зайняв лідируючі позиції у своїй ваговій категорії», — сказав у коментарі «УМ» головний тренер збірної Руслан Савлохов.

«УМ» розпитала Андрійцева, чи сам він готовий до підкорення вершин.

Учора на сесії Київради більшість намагалася внести зміни до статуту Києва. Пропонувалося вулицям, які мають статус пам’яток архітектури місцевого значення, надати по своєму маленькому статутові. Прес–служба Київської міськдержадміністрації каже, що Олександр Попов, який ініціював голосування, хотів надати громаді функції керування життям та розвитком вулиць. До попереднього списку (якого, втім, ніхто не бачив) нібито потрапив і нещодавно позбавлений трьох будинків Андріївський узвіз. Наступним кроком після рішення, яке не винесли, мало бути «обговорення з громадськістю» і утвердження статуту перед Днем міста. Та, попри «невдачу» влади, можна прогнозувати, що скоро більшість таки «протягне» ініціативу.

Головне питання — наскільки запропонований механізм діятиме взагалі. Особливо в ситуації, коли Попов каже, що хоче статутами вулиць «раз і назавжди захистити Андріївський узвіз від будь–яких посягань з боку забудовників», а уряд Азарова заявляє, що ніяких посягань забудовників і не було — все відбулося законно. «УМ» цікавилася в експертів, чи допоможе Узвозу статут та як врятувати історичну вулицю.

Вищий адміністративний суд залишив у силі рішення попередніх інстанцій за позовом громадської організації «Громадянська позиція» та киян, підтвердивши факт, що землі в буферній зоні Софії Київської є територією історико–культурної спадщини, а значить — особливо цінними землями.

Першим аудіоносієм можна назвати звичайний валик, вкритий фольгою. Йдеться про винахід молодого американського науковця Томаса Едісона під назвою «фоно­граф». У 1877 році Едісон створив пристрій, який хотів використовувати всього лише для записів телефонних розмов, адже не встигав занотовувати інформацію так швидко. Фонограф являв собою невеличкий барабан циліндричної форми, вкритий олов’яною фольгою. Звук фіксувався за допомогою голки, що була скріплена з мембраною. Під час прокрутки валика голка залишала на його поверхні гвинтові канавки різної глибини. Пристрій довго не прожив, оскільки був швидко­зношуваним. Натомість фонограф став прототипом всесвітньо відомого грамофона.

Безвізовий режим із Євросоюзом зупинить «викачку грошей» у консульствах і відплив українського інтелекту за кордон. Такого висновку дійшли експерти Центру міграційної політики та Європейського університетського інституту в Флоренції під час дослідження можливих наслідків скасування шенгенських віз для України.

Трибунал iз воєнних злочинів у Сьєрра–Леоне, який працює у Гаазі під егідою ООН, вчора засудив до пожиттєвого ув’язнення колишнього президента Ліберії Чарльза Тейлора. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, екс–главу держави звинувачували за 11 пунктами, зокрема у воєнних злочинах і злочинах проти людяності через підбурювання до жорстокої громадянської війни в сусідній Сьєрра–Леоне 1990 року. Прокуратура також звинувачувала Тейлора у вбивствах, зґвалтуваннях, завдаванні каліцтв та використанні у військових діях дітей. Тейлор торгував алмазами, на поклади яких багата Ліберія, й на виручені гроші купував зброю для повстанців із Революційного об’єднаного фронту Сьєрра–Леоне. «Революціонери», серед яких було чимало дітей віком 10—15 років, прагнули скинути владу, проте вбивали переважно мирних мешканців: відрубували їм голови, руки, ноги...