Героїв цих книжок об’єднує, по суті, одне: бажання адаптуватися до пострадянської реальності, створивши свій власний світик і заодно зруйнувавши Карфаген минулого життя. От лишень це саме життя, яке зазвичай жорсткіше за будь–яку «життєву» прозу, триває за своїми законами. Хоч у казахському степу, хоч на єгипетському курорті, а хоч на кухні у хрущовці.

Звичайний шкільний зошит, який пропонує подивитися сільський голова Віктор Литвиненко, списаний каліграфічним почерком докомп’ютерної епохи. Автор записок — покійний учитель Кость Павленко, ветеран війни, ветеран педагогічної праці. Він цікавився історією села й залишив оці записи. «Шкода, зараз такого ентузіаста в селі немає», — зітхає голова. Справді, шкода. Адже Межиріч — поселення межи Пслом та Олешнею, — здається, дихає історією...

23–24 травня у Єгипті відбудуться довгоочікувані президентські ви­бори. А поки кандидати змагаються за народні симпатії, у Каїрі не вщухають масові протести. За різними даними, у сутичках, які розпочалися позавчора вранці, загинуло щонайменше 20 людей, понад 150 отримали поранення. Очевидці розповідають, що на протестувальників, які пікетували будівлі МВС та міноборони, вимагаючи поновити реєстрацію кандидата в президенти від радикальних салафітів і передати владу від військових цивільній владі, напали «невідомі хулігани». І влаштували криваву бійню із застосуванням каміння, пляшок із запальною сумішшю, кийків та вогнепальної зброї.

Одне з найвідоміших полотен світу, картину «Крик» норвезького художника Едварда Мунка, 2 травня продали на аукціоні «Сотбіс» у Нью–Йорку за 119 мільйонів 992 тисячі доларів. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, це найбільша сума з будь–коли заплачених за витвір мистецтва на аукціонах світу. Продана робота — одна з чотирьох версій «Крику», написаних автором. Вона єдина перебувала у приватній колекції — інші три зберігаються у норвезьких музеях. Цей «Крик», написаний пастеллю 1895 року, вважається найяскравішим з усіх написаних Мунком (цю серію він створював із 1893 по 1944 рік). І тільки на рамі цієї картини міститься розповідь митця про те, що надихнуло його на такий малюнок: «Я йшов уздовж дороги з двома друзями — сонце сідало, і небо раптово стало криваво–червоним. Я зупинився, майже безсилий. Оперся на загорожу. Над містом і фіордом були кров і язики полум’я. Мої друзі попрямували далі, а я залишився стояти, тремтячи від хвилювання. Я відчув, як нескінченний крик пронизує природу»...

Починаючи з 1980 року, Міжнародна недержавна організація Freedom House («Дім свободи») зі штаб–квартирою у Нью–Йорку щороку оприлюднює звіт про стан свободи слова у світі та аналіз ситуації в окремих країнах. Згідно з останньою такою доповіддю, опублікованою 1 травня, рівень свободи преси в Україні погіршився — зі 197 країн, що увійшли до списку, наша держава поділяє 130–ту позицію з Південним Суданом. «Рівень свободи слова в Україні знизився внаслідок посилення державного контролю над медіа, — наголошують правозахисники. — Рейтинг політичних свобод понижено з третього до четвертого (за п’ятибальною шкалою) з огляду на намагання влади знищити опозицію через політизацію судів, тиск на ЗМІ та застосування сили для розгону демонстрацій».

Минулої п’ятниці сайт «Українська правда» опублікував фотодокази тілесних ушкоджень Юлії Тимошенко, нібито завдані їй конвоїрами в Качанівській колонії. Фотографії зробила омбудсман (на той час) Ніна Карпачова або її уповноважений, які відвідували Тимошенко на «зоні». Вони стверджують, що знімки датовані середою, 25 квітня. Тобто — через п’ять днів після транспортування екс–Прем’єра до лікарні, в ході якого, за словами ЮВТ, охоронці колонії її побили. Також Карпачова поширила ці фотографії серед дипломатів країн Європейського Союзу на зустрічі в представництві ЄС у Києві. Ідеться про синці знизу живота та на лівій руці ув’язненої.

Напередодні Євро–2012 Україна опинилася в центрі уваги всієї Європи. На жаль, не завдяки успішній підготовці до проведення футбольного чемпіонату — судити про результати «аврального» латання доріг і будівництва стадіонів європейці отримають змогу лише через місяць із гаком. Принаймні ті з них, хто приїде в Україну, попри заклики бойкотувати її у зв’язку з тиском на опозицію й відходом української влади від демократичних стандартів.