Якщо жінка тобі пробачила, значить, їй щось від тебе потрібно.

Літо — пора відпочинку. Багато хто, обмірковуючи цю аксіому, збирає кошти, щоб вирушити на море, на відомі курорти, а як пощастить, — і за кордон. Але шанувальники активного відпочинку все частіше звертають увагу на українські терени, а туристичні фірми — активніше пропагують вітчизняний екологічний, етнографічний і навіть кулінарний туризм.

На жаль, Полісся для туристів поки що терра інкогніта. А дарма — і на Поліссі є унікальні місця для відпочинку та позитивних вражень: і від природи, і від історичних та культурних пам’яток, і від унікальних фольклорних артефактів, і від гостинності краян. Переконати у цьому вирішили активісти Благодійного фонду Василя Яніцького «Наш край», який останнім часом активно пропагує історичні, культурні, етнографічні та природно–рекреаційні цікавинки рівненського Полісся. А для цього запросили журналістів всеукраїнських та регіональних видань у дводенний сплав на байдарках річкою Горинь. За останні двадцять років такий сплав на Дубровиччині відбувся вперше.

Культурний досвід минулих десятиліть — чи то в образі героїв улюблених книжок, а чи у вигляді самісінького «живого» життя, перелицьованого з сумної буденщини на ловкенькі літературні бувальщини — не на жарт хвилюють авторів цих книжок. Але якщо одні з них усе ще намагаються через силу пародіювати наше колективне минуле, то другі вже відчувають цілком «продуктивну» ностальгію за ним, індивідуальним і справжнім.

Якщо з фізиками лірики інколи конфліктують, то з правниками — йдуть пліч­о­пліч. Принаймні в Інституті правової політики, який очолює екс­міністр юстиції, відомий книголюб Микола Оніщук, поетів глибоко шанують і називають своїми соратниками. Саме Микола Васильович став ініціатором заснування літературної й суспільно­політичної премії, яка так і називається: «Поезія — соратниця Феміди».

У селі Вежиця, що на Рокитнівщині, цей будиночок знає кожен. Тут завжди чисто, затишно, привітно. Біля будиночка — квіти, на вікнах — фіранки. А головне — тут панує любов, довіра, взаємовиручка. І це незважаючи на те, що більшість його мешканців, які зібралися в поліській глибинці з різних куточків України, втратили, здається, все: здоров’я, житло, родину. Але, схоже, здобули щось набагато більше.

Муніципалітет китайського міста Чунцін прислав Почесну грамоту директору Черкаського садового центру «Сад мрій» Сергію Ткаченку. Так у Піднебесній відзначили черкаських ландшафтних дизайнерів за унікальний проект, представлений на восьмій Міжнародній виставці садівництва в Китаї.

Тіло 23–річчного солдата строкової служби було виявлено на Сторожинецькому полігоні в Чернівецькій області 18 липня цього року. Саме там проходив навчання особовий склад полку. Солдат зник ще 13 липня, але керівництво полку, в якому служив хлопець, чомусь не звернулось вчасно до правоохоронців. Через кілька днів парубка почали шукати. Знайшли лише через п’ять діб у лісосмузі. Що стало причиною вбивства молодого солдата, одразу почали з’ясовувати працівники військової прокуратури. Натомість якихось конкретних результатів їм добитись не вдалось. Справу передали в управління внутрішніх справ у Чернівецькій області, працівники якого одразу почали слідчі дії.

Пановне опозицiонери — об’єднанi i необ’єднанi, де ви? Де вашi прапори, намети, гасла, зрештою, кулаки?!

Нiчнi московськi вовки прийшли до свого фюрера аж в Україну. А захистити свого Президента зголосився лише пан Огризко та «нашоукраїнцi». Чи любий нам наш Президент, чи нi, то iнша рiч. Але вiн є Президентом нашої з вами України. Чи вона не ваша? В особi Януковича принижена наша держава — де протести полiтичних дiячiв на мерзотну поведiнку Путi–хама?

Пiдтримую Зою Михайлюк (її лист надрукувала «УМ» у №81) та всiх тих, хто шанує i вiрить у Вiктора Ющенка i його партiю «Наша Україна». Бiльше нема за кого голосувати, незважаючи на рейтинги. Рiч не в амбiцiях, а у принципах.

Коротко про себе. 28 квiтня 1986 року я, старший викладач навчального пункту управлiння пожежної охорони управління МВС у Київській областi, прибув за тривогою в м. Прип’ять, де заступив на бойове чергування. Виконав свiй службовий обов’язок чесно та добросовiсно, як велiла присяга. А 28 квiтня 2012 року я, ветеран, уже ходив по кабiнетах Пенсiйного фонду в м. Києвi. Навiтъ дiйшов до головного начальника М. В. Харитончука. Проте дарма...