...І тигри до ніг його сіли

...І тигри до ніг його сіли

Учора, на 67–му році життя, помер відомий дресирувальник левів і тигрів Володимир Шевченко. Він, син циркачів, народився в Омську. У Москві закінчив училище естрадно–циркового мистецтва і став дипломованим гімнастом–акробатом. Усе життя з дружиною Людмилою на арені цирку показував атракціон «Серед хижаків», у якому майстерно поєднувалися різні повітряно–гімнастичні й акробатичні трюки з новими прийомами дресирування левів і тигрів. Із дружиною вони вальсували на манежі перед дев’ятьма хижаками по всьому світу: в Німеччині, Італії, Японії...

Формула небайдужості

Дмитро Кулічковський народився у багатодітній сім’ї, яка невдовзі втратила найдорожчу людину — неньку. Тож хлопець залишився без матері у восьмирічному віці. Після школи відслужив у армії, працював різноробом у колгоспі. Ті перші життєві труднощі гартували характер і водночас підказували дорогу до Бога. Дияконом він став у 1987 році, тобто в радянські часи, коли такий вибір декому видавався навіть «крамолою». Саме тоді направили служити Богу в російське місто Кіров. Через три роки висвятили у сан священика. Після закінчення Одеської семінарії та Київської духовної академії «поріднився» з Полтавщиною. Тут практично одразу взявся за відновлення дзвіниці церкви Різдва Івана Хрестителя у селі Марківка Кобеляцького району. Храм цей збудували у перші роки ХІХ століття, а на початку ХХ войовничі безбожники зруйнували його. Тільки в 1996 році стараннями настоятеля і парафіян дзвіниця воскресла на місці руїни.

«Такі новини — це просто божевілля»

Останні тижні перед виборами виявилися напрочуд складними для деяких провідних телеканалів: подавати об’єктивні, неупереджені новини їм виявилося просто не під силу. Моніторинг, проведений Академією української преси в другий тиждень жовтня, зафіксував безліч порушень, і за цим показником лідирує з великою перевагою Перший Національний. Як заявив Валерій Іванов, президент АУП, «ситуація, яка склалася на Першому Національному, — це просто божевілля. Національний канал, який мав би бути зразковим для інших телеканалів, показує напередодні виборів найменш збалансовані новини, 97% інформації транслюється з однієї точки зору, вочевидь домінує Партія регіонів».

У серцi України переможе «бабло»?

У серцi України переможе «бабло»?

Коли в масштабах країни водорозділ між владою й опозицією за суто партійними вподобаннями визначається на межі статистичної похибки, очевидно, що головний «приз» нинішніх виборiв розігруватиметься в мажоритарних округах. Знаковою ж для кандидатів–мажоритарників була і залишається «центрова» Полтавська область, приблизно рівновіддалена від західного та східного «полюсів». Фактично, починаючи з 1999 року, кожнi вибори на Полтавщинi були своєрiдним концентрованим вiддзеркаленням всеукраїнських «великих перегонiв». Яким же є мажоритарний політичний ландшафт регіону напередодні виборчої «години Ч»? Хто виорав його найглибше й угноїв найщедріше? Спробуємо розібратися.

Життя, вигідне обраним

Життя, вигідне обраним

Рядові громадяни сприймають і оцінюють стан вітчизняної економіки за ринковими, базарними реаліями. За тим, що вони бачать на базарах, у магазинах, у повсякденному житті: ціни, тарифи, зарплата, робота, хабарництво. Та їхні прості практичні висновки збігаються з висновками вчених, озброєних економічними теоріями, макро– і мікропоказниками, невідомо лише, чи прислухається до порад учених влада.

Ціни на ринках і в маркетах б’ють по рядових споживачах через їх невідповідність зарплатам: доходів ледь вистачає на прожиття. Економісти визначили частку витрат на харчування у доходах: Великобританія — 8,5%, Німеччина — 9,8%, Греція — 16%, Польща — 18%, Росія — 29%, Україна — 50%. Відчуття не обманюють: ми на останньому місці в Європі; якщо на Заході їдять, щоби жити, то у нас працюють, щоб їсти.

Вимушений пасажир

Позавчора московський аеропорт «Внуково» традиційно приймав і відправляв цілу низку рейсів, які зв’язують білокам’яну з Києвом. У тому числі й «борт», інформацію про який не оприлюднюють на центральному табло — адже ним прибув віп–пасажир Віктор Янукович. Якби наш гарант, укотре ступивши на російську землю, проходив звичайний прикордонний контроль, то на традиційне запитання міграційного офіцера про мету візиту відповісти йому було би непросто. Принаймні відповісти чесно.

Обама, Ромні і цілий світ

Позавчора увечері в університеті Лінн у Флориді відбувся третій і останній перед виборами 6 листопада тур теледебатів між двома головними претендентами на пост президента США. Чинний глава держави Барак Обама та екс–губернатор Массачусетсу, кандидат від Республіканської партії Мітт Ромні провели у прямому ефірі півтори години. Цього разу вони з’ясовували, хто краще знається на зовнішній політиці.

Сер, кеба не буде!

Сер, кеба не буде!

Всесвітньо відомі чор­ні таксі–кеби можуть зникнути з вулиць Лондона. Як повідомляє «Євроньюз», компанія Manganese Bronze, яка виробляє ці знамениті авто в стилі ретро, потерпає від кризи і перебуває на межі банкрутства, працюючи собі на збиток ще з 2007 року. Якщо держава або приватні інвестори не нададуть дотацію в розмірі кількох десятків мільйонів фунтів стерлінгів, 300 робітників компанії втратять роботу.

«Відлига» у вічній мерз(л)оті

22 жовтня 1956 року Микита Хрущов визнав призначення Владислава Гомулки на посаду першого секретаря Польської компартії в обмін на обіцянку нового керівництва зберегти вірність соціалізму та членство Польщі у Варшавському договорі. А передували цьому криваве придушення в червні народного повстання в Познані, повернення на владний олімп Гомулки, відстороненого внаслідок інспірованої Кремлем «чистки» 1951 р. (одночасні «чистки» зачепили тоді Р. Сланського в Чехословаччині, Л. Райка в Угорщині, Т. Костова в Болгарії, але, на відміну від Гомулки, їм не вдалося вціліти). 13 жовтня 1956 р. Гомулка провів перше засідання політбюро. Тоді ж позбувся посади кремлівський «смотрящий» — радянський маршал польського походження К. Рокосовський, ще в 1949 р. нав’язаний Варшаві як міністр оборони. Якийсь час Кремль вагався між інтервенцією та переговорами. Розташовані в Польщі совєтські танкові частини розпочали рух до головних міст країни, а 19 жовтня до Варшави прилетіли Хрущов, Каганович, Мікоян і Молотов. Але, зрештою, полякам удалося переконати візитерів, що вони йтимуть до соціалізму власним шляхом. Польщі тоді пощастило уникнути агресії. Угорщині — ні. Але до угорського повстання 1956 року ми ще повернемося, бо воно тривало з 23 жовтня до 6 листопада.