Дитинство — золота пора. Воно могло б таким бути і для 11-річного Олега з Горлівки, якби не війна. Але, незважаючи на бойові дії в рідному краї, хлопцеві пощастило. За офіційними даними, в Україні налічується понад 17 тисяч дітей-біженців зі сходу.

У Софії Київській в галереї «Хлібня» відкрилася виставка з музейних і приватних колекцій «Збережене сонце. Український наїв ХХ ст.». Тут кожен українець почуватиметься, як у раю. Всі до одної картини теплі, затишні, щирі та надзвичайно кольорові. Кураторка виставки, видавець і галерист Лідія Лихач зізналася тихцем, що наївний живопис такий солодкий, що його хочеться «облизувати».

Атмосфера столичного арт-кластера «Видубичі» задає атмосферу провокативності. А міжнародний фестиваль сучасної культури «ГогольФест» кожною своєю подією тільки підкріплює такі передчуття. Українські культурні заклади здебільшого працюють у класичному репертуарному режимі.

Так і хочеться сказати: а Влад Троїцький попереджав. Ще на початку мультидисциплінарного фестивалю сучасної культури, який проходив на забутому Богом і людьми столичному заводі у промзоні на Видубичах з 11 по 21 вересня, батько «Гогольфесту» зазначав, що не мине і десяти днів, як кожен із відвідувачів подивиться на світ широко відкритими очима, зрозуміє, що меж немає, і буде готовий на кардинальні зміни у своєму житті.

Треба народитися Владом Троїцьким, аби зуміти придумати міжнародний мультидисциплінарний фестиваль «ГогольFest» і сьомий рік поспіль дивувати відвідувачів усе новими і надзвичайно актуальними проектами. В народі є така приказка, де три українці — там два гетьмани. Спостерігаючи за дітищем Троїцького, «УМ» укотре переконується, яким геніальним комунікатором він є. Адже на сьогодні тільки йому під силу домовитися з усіма фронтами і зібрати «бійців» із різних сфер культури на одній території збанкрутілого напівмертвого експериментально-механічного заводу на Видубичах.

То був як ніколи гамірний та приємний день. У дім освіти та культури «Майстер Клас», що на вулиці Лаврська, 16А, приїхали кремезні поляки у шкіряних безрукавках. Чоловіки з байкерського клубу «No.16» iз польського міста Лович привезли дітям-біженцям цілий мікроавтобус подарунків — взуття до кольору і вибору, флісові кофти, всілякі шкільні канцтовари.

Український Оскарівський комітет цього року сліпий. З-поміж трьох номінантів, серед яких були «Плем’я» Мирослава Слабошпицького та «Трубач» Анатолія Матешка, він вибрав таємним голосуванням і запропонував на «Оскар» у категорії «Найкращий неангломовний фільм» драму Олеся Саніна «Поводир, або Квіти мають очі» про розстріл незрячих кобзарів.

Ще рік тому Кабмін підписав план заходів із підготовки та відзначення у 2014 році 120-річчя від дня народження Олександра Довженка. Сьогодні, 10 вересня, Україна святкує ювілей кінорежисера. На жаль, зважаючи на останні криваві події у країні, у березні цього року Кабмін черговою постановою скасував відзначення будь-яких подій і заплановане на них фінансування. Тож план із 21 пункту так і не вдалося реалізувати, де найбільшу увагу приділялося селищу Сосниця на Чернігівщині. Там поруч із селищем, на хуторі В’юнище, народився і провів дитинство геній німого кіно.

На київському заводі металоконструкцій, поруч із метро «Видубичі», тривають звичайні робочі дні. Туди-сюди їздять габаритні вантажівки, у цехах чути звуки від зварки і брязкоту металу. Але вже сьогодні помітні деякі відхилення від норми. Неробочі приміщення чоловіки у спецодязі почали розчищати від непотребу, встановлюють туалети, підфарбовують стіни і взагалі, чепуряться, наче перед приїздом керівництва.

Ще з початку літа батьки Мiлани винаймали житло під Маріуполем і чекали, поки всі ці «заходи» на Донбасі закінчаться. Вони свято вірили, що перед першим вереснем повернуться у рідну квартиру в одному зі спальних районів Донецька і поведуть свою донечку-красуню у другий клас. Гроші закінчувалися, «заходи» ставали все гарячішими, а серпень усе холоднішим.