Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
«Гогольфест» запрошує всіх, від 3 до 103, прийти на арт-завод і створити нову країну. (з мережі «Фейсбук».)
Чи зможе схід оживити Київ?
З’їзд запланований на 11-21 вересня. І перевірку працівників заводу вже не вперше доручили шанувальникам сьомого за рахунком міжнародного мультидисциплінарного фестивалю сучасної культури «ГогольФест». Співробітників заводу традиційно випробовуватимуть перфомансами, концертами, виставами, виставками, лекціями, воркшопами і кінопоказами. Затійники дійства не відкривають секретів, як саме, подія за подією, відбуватиметься гоголівський фестиваль (тепер так називається з’їзд на заводі), бо й самі не відають, що вийде з їхнього задуму. Але точно відомо, що нудьгувати нікому не доведеться.
Отож, перше, що точно вплине на «ГогольФест». Знакова культурна подія не тільки для України, а й Європи, не омине Майдан і ситуацію на сході країни. Ці теми, звичайно ж, позначилися на баченні художників і на запитах публіки. Хіба можна сьогодні говорити і думати про щось інше, як не про Донбас? Тому вістрям «ГогольФесту» стане документальне кіно, яке почали знімати ще рік тому. Тоді луганчан опитували, про що вони мріють. Тепер тих же людей запитали, про що вони мріють зараз. Під час фестивалю майстри у свій спосіб долучатимуться до молитов усіх українців про мирне небо. Вони куватимуть латунну кольчугу з переплавлених гільз від снарядів, що розірвалися в зоні АТО. Їх доповнять перформанси та експозиції, зроблені кураторами з Донецька.
Своє представництво на фестивалі вперше матиме донецька фундація «Платформа культурних ініціатив «Ізоляція». 9 липня цього року єдиних представників сучасного мистецтва на Донбасі терористи витіснили з рідних стін. Їхній фонд був розташований iз 2010 року на території колишнього заводу з виробництва ізоляційних матеріалів. Звідти і його назва — «Ізоляція». Тепер там заправляють представники самопроголошеної «ДНР» з автоматами. Працівники «Ізоляції» ж вимушено переселилися у Київ. На «ГогольФест» вони запросили нью-йоркського художника Клеменса Пула, який iз допомогою команди з Донецька намагатиметься оживити Київ несподіваними мистецькими вторгненнями, акціями, подіями і воркшопами. Словом, намагатиметься художньо осмислити явище окупації в його мінливих матеріальних, емоційних і психологічних аспектах.
Відтепер — ні кроку без творчості!
Програма фестивалю буде відома лише в перший день заходу. Сьогодні на Видубичах з ранку до ночі над нею мудрують учасники школи-резиденції «ГогольФест». На 70% програма складатиметься з того, що до 10 вересня «вибудують» резиденти. Організатори розуміють, що це не малий ризик, але вони впевнені — воно того варте, адже вчити робити вудки важливіше, ніж роздавати підсмажену рибу. Ще кілька років тому незмінний керівник «ГогольФесту» Влад Троїцький тішився з того, що його дітище викликає неабиякий резонанс у суспільстві і заманює на роздачу «рибки» все нових і нових відвідувачів. Але водночас його душа плакала, що відвідувачі звикли до «рибки» і геть забули про вудку. Із сумом у голосі він розповідав, що не помітив жодного зрушення у суспільстві. Молоді люди звикли бути споживачами і навіть на хвильку не хочуть бути творцями. А задум фестивалю від самого початку в тому, щоб кожен відчув себе художником, творив щодня не тільки мистецтво, а й власне життя — яскраве і неповторне.
Троїцькому без бука це не вдалося. Тому він зібрав активну молодь і кинув їх відразу з човна. Чи вдасться свіжим і зеленим знайти вудку і наловити рибки? Почекаємо до 11 вересня і на місці перевіримо, чи відповідаємо гаслу: «Змінюється країна. Змінюємося і ми». За словами Троїцького, «хлопцям, які воюють, які захищають нас, має бути куди повертатися». «Щоб вони не повернулися в цей похмурий «совок», який розквітав пишним цвітом в Україні всі 23 роки», — каже батько «ГогольФесту» і пропонує цього разу, окрім культурно-розважальних проектів, жменю освітніх. Серед них виділяють курси для кіноменеджерів. «Щоб навчилися не брати гроші на виробництво, а знаходити їх самі. А вчити будуть професіонали з різних країн», — додав Троїцький.
30% заходів, які вже відомі, — це показ фільму «Поводир» Леся Саніна, який зараз бореться за те, щоб представити Україну на «Оскарі», театр Orkestronika (Франція), театр-кабаре Che y Moche (Іспанія), фрік-кабаре Dakh Dаughters Band, перфомансист Тамар Рабан (Ізраїль), Музичне Конструкторське Бюро (Мішуков, Кабанов, Борисов), fashion art, сто танцюристів і десятки музикантів. Один із днів на музичній сцені буде «Джаз-Коктебель». Також відомо, що вечір на Видубичах віддадуть харизматичним і провокативним музикантам із «Хамерман Знищує Віруси».
ДО СЛОВА
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>