Шана Революції

Вечір 22 листопада 2013 року, п’ятниця. Я вдягаю дуже теплий светр і куртку, взуваю гумові чоботи (бо надворі дощ, холодний і неприємний дощ кінця осені), вплітаю у косу синьо-жовту стрічку. Беру термочашку і парасольку. А ще — два плакати. Точніше, надруковані на принтері гасла типу «Україна — це Європа, а не «Таежный тупик».

Майдан, який триває

Майдан, який триває

У п’ятницю майдан Незалежності у Києві знову наповнився людьми. Було багато знайомих і натхненних облич, знову вкутували людські плечі українські прапори, знову багатоголосо звучало «Слава Україні — героям слава!».

Ті, хто пройшли через Голод

Ті, хто пройшли через Голод

«У 1930 році у повстаннях проти радянської влади брали участь близько мільйона українців. На їх придушення кинули армію, навіть артилерію. Врешті, Сталін завдав остаточного удару: геноцид, свідоме вбивство мільйонів людей голодом. Навесні 1933 року, коли голод досяг свого піку, про якісь повстання вже не йшлося.

Тільки крихти своєї історії

Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932—33 років заздалегідь публічно звернувся до телеканалів та радіостанцій відмовитись від розважального контенту в День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій 22 листопада, а натомість присвятити ефіри висвітленню пам’ятних заходів та розміщенню тематичних фільмів та програм.

Прапор має силу, коли його несуть

19 листопада 1989 року Київ почав відлік нового часу. Того дня тисячі містян, вийшовши із синьо-жовтими прапорами провести в останню путь синів України, висловили свою позицію і бачення майбутнього держави. Володимир Тихий, син Олекси Тихого, досі захоплено згадує: «Мене вразив масштаб людського підйому, коли ми прилетіли у Бориспіль».

Повернення

Повернення

Влітку 1989 року в середовищі нещодавно звільнених політв’язнів та родин Олекси Тихого, Юрія Литвина та Василя Стуса (загиблих у неволі правозахисників) виникла думка перевезти їхні тлінні останки на батьківщину, до Києва, щоб належно поховати. Ми передбачали, що це стане знаковою подією, як свого часу перепоховання Тараса Шевченка в Каневі 22 травня 1861 року чи похорон Лесі Українки 1913 року (її привезли з Грузії).

Воїни світла

Минає сорок днів із моменту загибелі на столичному Майдані тих, кого сьогодні називаємо Небесною сотнею. На жаль, на сьогодні їх уже більше сотні: за останніми даними — 105 осіб. Такою дорогою ціною заплатила Україна за право бути вільною і нескореною.

Вбивці не покарані

Генпрокуратура переконує громадськість, що слідство ведеться і особи снайперів, які розстрілювали беззахисних людей, зокрема і на Інститутській, встановлено. Проте досі жоден убивця не притягнутий до карної відповідальності.

Ангели зі щитами

Ангели зі щитами

Ідеї щодо встановлення меморіалу Небесної сотнi понад місяць перебувають на стадії осмислення. Художники як у соцмережах, так і на Майдані пропонують свої проекти і вимагають від столичної влади визначитися з концепцією меморіалізації подвигу воїнів світла.