Чоловiк i лялька

Чоловiк i лялька

У дипломі про вищу освіту 40-річного Валерія Бондаренка написано: лікар ветеринарної медицини. Та з ветеринарією в нього якось не склалося. Аби заробити на життя, почав, як і багато хто, займатися торгівлею. Жив у Харкові, а 14 років тому перебрався до Полтави. Разом із дружиною Владою почав багато мандрувати світом.

Вiдчуй себе лицарем

Вiдчуй себе лицарем

Бій оголошено. Воїни у важких обладунках роблять перші кроки назустріч і здаються неповороткими. Та раптом усе прискорюється — і загін із протилежного боку ристалища за кілька секунд опиняється поруч. З жорстким бряцанням мечі опускаються на щити. Вже падають на землю бійці, зовсім не жартома повалені супротивниками.

На даху Львова

На даху Львова

Щоб помилуватися краєвидами Львова згори, достатньо піднятися на Високий замок чи міську Ратушу. Проте лише цими загальновідомими оглядовими майданчиками місто Лева аж ніяк не обмежується. Старовинне місто з костелами та церквами має свої таємниці усюди, зокрема й на дахах.

Карету подано!

Карету подано!

Саме зі столиці Галичини вісім років тому почалася мода на карети і «європейські» упряжі (екіпажі, запряжені двома або чотирма кіньми). Коні львівського каретного двору і в кіно знімаються, і туристів катають, і навіть беруть участь у рицарських боях.

У музеї сміються — аж за животи беруться

У музеї сміються — аж за животи беруться

Від серйозного коломийця Миколи Савчука до смішного — один крок. Нежурливої слави він зажив собі «золотими» коломийками, перелицьованими на новий діалектний лад, тонким гумором і влучною сатирою. Хоча чоловік він, як не крути, здебільшого солідний (приміром, очолює видавничо–редакційний комітет «Енциклопедії Коломийщини» — багатотомного академічного видання). Та його нестримний потяг до сміху час від часу дає про себе знати. Часто — оригінальними проектами, які стають гордістю коломийців та принадою для туристів. Один з останніх — приватна «Весела оселя», яка прихистила постійно діючий музей сміху, відеотеку з кінокомедіями, бібліотеку книжок, альбомів карикатур та українських гумористично–сатиричних часописів від середини ХІХ століття і дотепер.

«Легенди» на колесах

«Легенди» на колесах

Старі машини харківського клубу «Самохід» «знімалися» у серіалі «Ліквідація» та ще в сімох картинах. Вони незмінно беруть участь у парадах 9 Травня і з’являються скрізь, де є потреба продемонструвати техніку минулого століття. У кожного з цих раритетів — своя історія, нерідко пов’язана зі знаковими подіями або іменами відомих людей. На цих автівках, мотоциклах, броньовиках ніби закарбувалася мить, яка більше ніколи не повториться, але має у часі свого живого свідка. Їх у світі лишилися одиниці, тому всі поспішають побачити те, чого завтра може й не бути.

Дві палиці в колеса недугам

Дві палиці в колеса недугам

Дивна пристрасть охопила Західну Європу: у міських парках, на гірських курортах, уздовж морських узбереж і просто по життю крокують люди з лижними палицями, але без лиж. Ще можна б зрозуміти, коли додаткової опори потребує старенька пані чи турист із важким рюкзаком, який дереться на гору. Але навіщо додавати собі зайвого клопоту, махаючи двома ціпками під час звичайної прогулянки?

Насправді ці «диваки» — не втікачі з божевільні, а прихильники одного з найбільш передових видів фізичної активності: скандинавської ходьби. Цей простий і корисний вид фізкультури завойовує у світі дедалі більшу популярність, і вже мало де у Північній Європі залишилися регіони, де не було б бодай однієї траси для любителів nordic walking. Що ж це за штука така — скандинавська ходьба?

Дивись у корінь

Дивись у корінь

У його унікальній колекції майже всі витвори природи випромінюють добру енергетику. Щоправда, знайшовся їм й антипод — капосний дідько. Володимир міг би його позбутися (бажаючих купити — хоч відбавляй), та не може. По–перше, він принципово не торгує знахідками, по–друге, каже, що «темні сили існують для балансу позитивних, як плюс і мінус у батарейці, тож їх не можна просто так кудись подіти».

«Чортиська я знайшов в Івано–Франківську на підмитому березі Бистриці–Солотвинської, між автомобільним і залізничним мостами, — неквапом розповідає колекціонер. — Корінь відразу привернув увагу якоюсь таємничістю, проте спершу себе нічим не видавав. Коли відмив його, висушив і почав різцем прибирати зайве, аж тоді «вималювався» лукавий обрис. Цей дідько приніс мені вже чимало прикростей, та мушу на нього зважати, бо моє захоплення, як почав розуміти, це з одного боку — дар Божий, а з іншого — кара небесна».

Стереозвучання «Монополії»

Стереозвучання «Монополії»

Це зараз українських підлітків не відтягнеш за вуха від комп’ютерних ігор. А ще років 25 тому вони фанатіли від банальних настільних ігор. І справжньою сенсацією стала, звісно, вона — «Монополія», символ далекого і чужого Заходу для радянських підлітків. Вони створювали саморобні «Монополії», активно грали в її радянські варіанти. А сьогодні згадують цю гру, як славний шмат свого дитинства, як свої перші зароблені, хай і не справжні, гроші. На «Монополії» виросли цілі покоління в усьому світі, в неї грають і досі — вже цілих 75 років.

Мистецтво бути птахом

Мистецтво бути птахом

За літописними згадками, перший політ на саморобних крилах здійснив англійський чернець Олівер із Малмсбері, який стрибнув з ними із монастирської дзвіниці і залишився живим, хоч і зламав ноги. Аналогічну напівлегенду донесла до нас також російська історія: 1656 року юнак Микита Крякутний виготовив крила і спробував полетіти з церковної дзвіниці, за що був страчений за велінням царя Івана Грозного.

Часи змінюються, і те, що тоді вважалося дерзновенним поривом (або небаченою крамолою), нині стало явищем буденним: у Вінниці польоти парапланериста вряди–годи можна спостерігати просто над багатоповерхівками найбільшого в місті житлового масиву Вишенька. А при бажанні спробувати свої сили у вільному ширянні з власним крилом після спеціальної підготовки може практично кожен, і враження будуть зовсім не ті, що при польоті в салоні літака.

Однак лише 20 років тому український парапланеризм робив тільки перші кроки, причому переважно на голому ентузіазмі людей, яких захопило мистецтво відчути себе птахами. Один із таких — Сергій Шибінський.