Без права «писати, малювати», і приїздити в Білорусь

МЗС України надіслало ще одну, третю, ноту на адресу Міністерства закордонних справ Білорусі у зв'язку із затриманням п'ятьох наших співвітчизників під час протестних акцій 26 квітня у Мінську. Дипломатичне протистояння України та Білорусі набирає обертів, позаяк Мінськ став на прю і вручив п'ятірці українців, котра сидить у тамтешньому СІЗО, постанови, згідно з якими їм заборонено впродовж 5 років в'їжджати на територію цієї країни. Ця акція спрямована не так проти бранців Лукашенка, як проти України як такої та її зовнішньополітичного відомства, що набуло ознак, зовсім не схожих на ті, які вкоренилися в дипломатичній практиці України в епоху Кучми. >>

Увага! Їх розшукує...

Іще зовсім недавно Руслан Боделан був «царем і богом» в одному з найбільших міст України, а тепер став гнаним і переслідуваним. Як повідомляє департамент зв'язків із громадськістю Міністерства внутрішніх справ, колишнього мера Одеси оголошено у всеукраїнський розшук. Таке рішення ухвалене згідно з постановою прокуратури Одеської області. Боделана підозрюють у скоєнні злочину за ознаками ст. 364 ч. 2 Кримінального кодексу України (зловживання владою або службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки). Наразі пана Руслана обвинувачують у тому, що він навмисно в інтересах третіх осіб, всупереч вимогам рішення виконкому Одеської міськради уклав договір із ТОВ «Біла акація» про передачу в тимчасове користування земельних ділянок комунальної власності для встановлення спеціальних конструкцій реклами. >>

Зварич визнав, що брехав

«Нуль плюс нуль — нуль. Нуль плюс один... (замислився)». Але ця цитата з російського класика українського міністра Романа Зварича не стосується. Бо, на відміну від фонвізінського Недоросля, пан Зварич учився, і то по-серйозному. От тільки не там і не тоді, де казав. Щиро кажучи, Романа Михайловича можна зрозуміти. На початку 90-х в Україні на західних дипломах не зналися навіть наші професори, тому закордонному гостю розповідати про свою освіту можна було будь-що й без жодних проблем. Звісно, поганий той політик, який не мріє стати Президентом чи бодай міністром, але ж навряд чи пан Зварич тоді замислювався над тим, що рано чи пізно йому доведеться відповідати за брехню щодо свого університетського диплома. Бо тоді це й не брехня була зовсім, а так — невинне перебільшення... >>

Святкове перемир'я

Які тільки негаразди не випадали на голови пікетників за ті три тижні, що вони тримали облогу столичної міськради! Мер міста Олександр Омельченко запевняв учасників акції протесту, що допоможе їм із переїздом і звинувачував у продажності (мовляв, стоять, щоб «купити за отримані гроші сигаретку»); Шевченківський суд виніс рішення про ліквідацію містечка — не взагалі, а у зв'язку зi святами, на 5 і 9 травня; минулих вихідних хулігани влаштували справжній погром у таборі несанкціонованих мешканців Хрещатика... >>

Що прописав Президент Ющенко Криму?

У перші відвідини Криму в президентській іпостасі Віктор Ющенко поєднав приємне з корисним: декілька днів відпочинку на Південному березі, в Мухалатці, й офіційне представлення у Сімферополі нового голови Радміну автономії Анатолія Матвієнка. У великій урядовій залі, де справді яблуку ніде було впасти, Президент виклав своє розлоге бачення подальшого розвитку найбільш самоврядної території України. >>

Ті, що вижили

...Матч Україна — Данія в «Олімпіахалле» Інсбрука закінчився такою потрібною перемогою наших хокеїстів — 2:1. Спецкор «УМ», який висвітлює ЧС-2005 з місця подій, знову... працює за сумісництвом, виступаючи на прес-конференціях у ролі перекладача для наставника національної команди Олександра Сеуканда. >>

Мертві бджоли не гудуть, а виходять у фінал Кубка

Підсумок протистояння в другій півфінальній парі Ліги чемпіонів — це наочна ілюстрація того, що у футболі часто панує несправедливість. Важко назвати вихід «Мілана» у фінал просто торжеством сучасних тенденцій до прагматизму. В Ейндховені господарі поля зробили все, щоб основні конструктори атак «россо-нері» — Шевченко, Пірло і особливо голландець Зеєдорф (його важко звинуватити в любові до земляків з ПСВ, бо він виходець із «ворожого» «Аякса») — перетворилися на «мертвих бджіл, які не гудуть». Епізодичні «прориви» Кака не могли компенсувати беззубості міланської атаки. При цьому підопічні Гуса Хіддінка раз по раз красиво й натхненно наближалися до володінь бразильського голкіпера Діда. Команда концерну «Філліпс» ні в чому не поступалася фаворитам і навіть, на відміну від протистояння на «Сан-Сіро», досить швидко реалізувала один із численних гольових моментів, перервавши «суху» серію «Мілана» з 4-го туру групового турнірну. >>

Столиця знову стане помаранчевою

Через півроку після революційних подій на майдані Незалежності в столиці знову буде багато помаранчевого кольору. Щоправда, у сполученні з чорним, адже саме така двобарвна гама є візиткою донецького «Шахтаря», який другий рік поспіль прикрасить День Києва в останню неділю травня 20—30-тисячною армадою своїх уболівальників. Так керівництво клубу вже традиційно забезпечує підтримку команди під час фіналу Кубка України. >>

Хворий «Аеропорт»

Роберт Шеклі, всесвітньо відомий фантаст, автор знаного на теренах екс-СРСР роману «Аеропорт», який надихнувся помаранчевою революцією і приїхав до Києва, вже тиждень лежить у лікарні, підключений до апарата штучного дихання. Схоже, здоров'я пана Шеклі кепське. >>

Кров на вулицях Багдада

Щонайменше 24 особи загинули вчора у першій половині дня у Багдаді під час серії терористичних замахів, повідомляє «Рейтер». Найкривавіший замах стався у центрі набору рекрутів до армії, де терорист-самогубця висадив себе у повітря та при цьому забрав життя 13 інших осіб і поранив 15. >>

Велике полювання

В Іраку заарештовано родича поваленого 2003 року іракського диктатора Аймана Сабаві, сина Сабаві Ібрагіма аль-Тікріті, котрий є рідним братом Саддама Хусейна. Його затримали служби безпеки під час операції північніше міста Тікріт, свідчить комюніке влади року. 10 квітня іракська влада повідомила про затримання його брата — Ібрагіма Сабаві. Їхнього батька Ібрагіма аль-Тікріті, який нібито фінансово підтримував діяльність антиамериканських повстанців у Іраку, було заарештовано наприкінці лютого. Ібрагім Сабаві-старший свого часу був членом керівництва саддамівського режиму, зокрема відповідав за фінансування терористичної діяльності. Він значився під номером 36 в американському списку 55-ти найбільш небезпечних представників поваленого режиму. >>

Закордон допоможе... потрапити на нари

У столиці Швейцарії Берні у понеділок заарештовано колишнього міністра атомної енергетики Росії Євгена Адамова. 65-річний Адамов очікує рішення про екстрадицію до Сполучених Штатів, оскільки ордер на його арешт був виданий окружним судом штату Пенсильванія. Прокуратура американського міста Піттсбург звинувачує колишнього російського урядовця у шахрайстві, відмиванні грошей та низці інших злочинів, за які йому загрожує багаторічне ув'язнення. Адамов не визнає себе винним і на екстрадицію до США не погоджується. >>

Перші синці ДАІ

Схоже, що обіцянка міністра внутрішніх справ Юрія Луценка про те, що ДАI не звертатиме уваги на «круті» номери та іномарки, притягаючи до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху всіх без винятків, починає збуватися. Правда, наіндичені власники престижних моделей авто ще не зовсім розуміють, що «лафа» скінчилася. >>

Кровна «контрабанда»

Такого прикордонникам Луганського загону бачити ще не доводилося. Адже спільно зі співробітниками митниці в пункті пропуску «Новобіла» під купою багажу в салоні автомобіля ВАЗ-2106 вони виявили ... п'ятирічного хлопчика! Малого таким чином намагався вивезти до Росії його рідний батько, потайки від матері, з якою був розлучений. >>

Атракціон жаху

Початок «атракційного» сезону в Україні був трагічним: у Тернополі в чеському «Луна-парку» постраждали кілька відвідувачів. Пізно ввечері, десь через хвилину після запуску одного з атракціонів під назвою Blade (в перекладі з англійської — «лезо» або «лопать») з кiлькох крісел, що оберталися навколо вісі у вертикальній площині, раптом «на ходу», з дво-триметрової висоти почали випадати люди. З вісімнадцяти місць атракціону зайнято на той час було одинадцять, і майже всі відвідувачі постраждали від ударів та психiчного шоку. Однак найбільше дісталося трьом молодим людям — хлопцям 20 та 19 років та 25-річній дівчині. З переломами та травмами вони потрапили до лікарні швидкої допомоги. Дівчина перебуває в реанімації: у неї дуже серйозно пошкоджено хребет. >>

Зброя під капотом

Харківські прикордонники затримали російського громадянина, який намагався в'їхати на територію України з гангстерським набором холодної та вогнепальної зброї. Увесь арсенал був ретельно схований у звичайнісінькому джипі й складався з трьох мисливських ножів, пістолета Макарова і дрібнокаліберної гвинтівки. Остання була оснащена лазерним прицілом і солідним набором патронів. Фахівці кажуть, що саме такі комплекти вважаються сьогодні найпрестижнішим вибором сучасних професійних убивць. >>

На незлагоді поставлять хрест. Ювілейний

Войовничу позицію українських лівих радикалів та союзної з ними ветеранської еліти щодо вояків УПА на Івано-Франківщині не підтримують не тільки патріотично налаштовані місцеві жителі, а й значна частина колишніх червоноармійців. Більше того, серед учасників національно-визвольних змагань та Великої Вітчизняної війни — чимало свідомих прихильників злагоди і примирення всіх ветеранів Другої світової війни. >>

Перший дослідник дитинства

Маргарет Мід була ще маленькою дівчинкою, коли Марко Грушевський на чолі гурту видатних українських науковців розпочав дослідження, надруковане згодом під назвою «Дитина у звичаях і віруваннях українського народу». Ця праця, перевидана зі скороченнями у 2001 році, досьогодні цікавить багатьох. Іван Франко писав про неї: «Отсе пребагата збірка матеріалу про дітей в українському селі: вірування й забобони, гігієна й спосіб виховання, забави й щоденні заняття, становище в родині і в громаді — все це просліджено від перших об'яв вагітності матері тиждень за тижнем, рік за роком аж до парубоцтва й дівочення... ні в якім письменстві нема подібної книги з таким різнородним матеріалом...» >>

Чорне й біле у помаранчевому

Як відомо, Пауло Коельо наполіг на тому, щоб його останній роман — «Заїр» — був перекладений насамперед українською мовою. Роман вийшов слабким, відверто слабким — таке враження, що книжка написана тільки для того, аби було що перекладати. Країна, звідки Коельо привіз собі вишиванку і де перемогла помаранчева революція, очевидно, потребувала заохочення. Але ось вам сюжет: панянка на книжковій розкладці, продаючи «Заїр», винувато розводить руками: «К сожалению, по-русски — нет. Будут, но позже. И, конечно, дороже. Так что если хотите — берите (гидливо) эту...». Ні, нічого не зрозумів один із трьох найпопулярніших письменників світу про цю країну! Тож дарма затіяв роман зі згадками про битву за Сталінград, ворогів народу, степи Казахстану, комуністичну владу тощо. Говорять, що головна заповідь письменника — писати про те, що знаєш. І порушувати її — означає псувати власне мистецьке реноме. Хоча, якщо це втішить знаменитого бразильця, мало хто з тих, хто живе в Україні, сам розуміє власну державу. Тим паче — її владу. І нинішню в тому числі. >>

Перемога як безпам'ятство

З 25 квітня канал «1+1» почав показ, як зазначено на сайті студії, «першого військового хіта пострадянського періоду»: одинадцятисерійний серіал Ніколая Досталя «Штрафбат». Той-таки анонс намагається навіяти українським глядачам, що ця стрічка виправляє помилки історії. Доки ми, розвісивши вуха, баранувато сприйматимемо Другу світову війну в імперській інтерпретації Росії, і зі сльозами на очах слухатимемо в українському ефірі розповіді Алєксандра Розенбаума про те, які «чєчєни звєрі», доти не вщухнуть крики ненависті з одурених і генетично виснажених численними голодоморами регіонів нашої держави про «бєндєровскіх бандітов», підігріті категоричними висловлюваннями деяких, застряглих у позавчорашньому дні політиків. Тотальну і сліпу героїзацію війни, що в неї, мов худобу, було вкручено народи колишнього Совєтського Союзу, варто виполювати тихою сапою і вимітати паршивою мітлою. Інакше може скластися так, що майбутні покоління українців сприйматимуть помаранчевий Майдан як такий собі аборигенський фестиваль «пєсні і пляскі». >>

Чотирнадцять суботніх вечорів — на перетравлення Другої світової

Чотирнадцять документальних стрічок розкажуть про сенсаційні факти з історії Другої світової війни. Як стверджує сам автор і ведучий проекту Дмитро Харитонов, сценарії та готові фільми адаптували спеціально для показу в нашій країні. Творчий колектив проекту працював як з українськими, так і з німецькими архівами. «Друга світова, — каже пан Харитонов, — це період, в якому ще багато неясного. Її таємниці вигулькують із закритих архівів і назавжди змінюють уявлення про, здавалося б, відомі події, ситуації та людей. «Звичайна сенсація» — проект, що відкриває «зворотний бік» однієї з найдоленосніших подій XX сторіччя. Серед 14 представлених фільмів є історії і про «маленьких людей», наприклад, як з Освенціма втекли закохані — поляк та єврейка. І стрічки, пов'язані зі знаковими персоналіями, як, скажімо, невідомий матеріал про зйомки Чарлі Чапліном «Великого диктатора». Коли ми почали працювати над цим матеріалом і вперше побачили сенсаційні кадри, пригадалася сентенція Марка Твена про те, що правда неймовірніша за вигадку, бо вигадка мусить триматися в рамках правдоподібності, а правда — ні». >>

Мапа для кінобізнесмена

Це копія такого ж російського заходу. В київському Міжнародному виставковому центрі учасників лише вісімдесят. Половина, хоча престижні, але спонсори. Квитки на наше «Кіно Експо» — 35 гривень — не розпродані. Але! «Кіно Експо Україна» — чи не єдине в країні місце зустрічі працівників усіх галузей кіноіндустрії. >>

П'ятий випуск «шоколадних зайців»

Про цю чи не найбільш «розпіарену» літературну акцію знає майже кожен пересічний українець: потужна розкрутка у не менш потужних засобах масової інформації (зокрема в «УМ») в очах наших громадян перетворила конкурс на щось справді (дихайте глибше!) культурне, елітне і непересічне. Якби ще й геніальні твори заслужених переможців потрапляли до рук бодай десятого потенційного читальника, то, певно, настав би рай земний. Але рай на землі досі спостерігало вкрай мало людей, та й ті пестунчики долі перебували в стані творчої ейфорії. Себто або митці, або ж завзяті споживачі оковитої чи інших згубних для тендітної людської плоті препаратів. Тому більшість із нас, книгожерів — жертв «лікнепу», змушені приречено задовольнятись повідомленнями про величний кастинг літературних талантів, і раз на рік, затамувавши подих, побожно вслухатися в імена переможців та звучання назв їхніх квазігеніальних творів. Оскільки цього року було задекларовано, хоч і маленький, але ювілей, і святкували його не абиде, а в київській мерії, то, крім спокусливих розповідей про солодку «Коронацію», ми ще й споглядали по «ящику» фантасмагоричні сюжети про цей достоту панський баль (саме так-от, із м'яким знаком наприкінці). >>

Самотня жінка з крилами

Прихильники красуні Шеннон Догерті, яка стала знаменитою після виходу на екрани молодіжного «мила» «Беверлі Хіллз-90210», уже знудьгувалися за своєю улюбленицею. Якось так склалося, що після свого відходу з телесеріалу «Всі жінки — відьми» (в оригіналі — Charmed) чорнокоса актриса більше ніде особливо не «світилася». У США, щоправда, Шеннон протягом деякого часу вела телешоу «Тактика паніки», але ж у нас його не показували... Що ж до нових акторських робіт, то 34-річна (день народження вона відсвяткувала місяць тому) Догерті вирішила не псувати свою репутацію примхливої особи й від усіх пропозицій знятися в тому чи іншому проекті відмовлялася. Чи то фільми були недостойні (хоча, найімовірніше, їх узагалі не було, адже Шеннон вважається серіальною актрисою), чи то режисери не до вподоби... >>

Одне — синє, друге — каре,

Губи, як у Анджеліни Джолі (варіант — як у Бейонс Ноулз), очі — обов'язково різнокольорові, як у нареченої Орландо Блума Кейт Босуорт, ну і, звісно, носик Сьєнни Міллер. Такою, за версією читачів журналу «Піпл», має бути ідеальна красуня. До речі, ніс у неї може бути ще й такий, як у Ніколь Кідман або телезірки Ніколь Річі,— усі три «нюхальні органи» набрали майже однакову кількість голосів, але Сьєнна з невеликим відривом вирвалася в лідери. Щодо бюсту, то, попри жорстку конкуренцію з боку «оскароносної» жінки-кицьки Холлі Беррі й навіть кумира підлітків Ліндсей Лохан (!), впевнено перемогла гаряча мексиканка Салма Хайєк. >>