Олег Штурбабін: Замість Д’Артаньяна в мене тато

Олег Штурбабін: Замість Д’Артаньяна в мене тато

«Вжик, вжик, хто на новенького?» — мабуть, найвідоміший у нас «фехтувальний» хіт. Цими сло­вами зустрічав віртуальних супротивників герой Андрія Миронова у фільмі «Надбання республіки». Нашого співрозмовника навряд чи можна назвати «новеньким», адже шабліст Олег Штурбабін у свої 26 років уже має звання заслуженого майстра спорту, тобто вважається справжнім надбанням Української республіки. Проте через тривале «безмедалля» в останні роки вболівальники стали потроху забувати ім’я Штурбабіна. Спортсмен болісно переживав спад, який настав після здобуття бронзової нагороди на чемпіонаті світу 2005 року. Однак недавня європейська першість у Лейпцигу, де Олег здобув командне «срібло» та індивідуальну «бронзу», ніби вдруге відкрила для України цього привітного і скромного хлопчину. Скориставшись нагодою, кореспондент «УМ» зустрівся з призером європейського чемпіонату й у детальній розмові дізнався про спортивні проблеми майстра шаблі, уподобання та нові завдання.

Не допливемо, то хоч дострибнемо

Не допливемо, то хоч дострибнемо

За кілька тижнів до старту континентальної першості головний тренер стрибунів у воду Тамара Токмачова в коментарі «УМ» казала, що перед її вихованцями в Будапешті стоятиме максимальне завдання — перше командне місце. Схоже, пані тренер не лукавила. Уже в другий змагальний день на острові Маргіт прозвучав Гімн України. Провідний український стрибун Ілля Кваша у своїй коронній дисципліні на метровому трампліні не залишив суперникам жодних шансів на перемогу. Миколаївець був першим і в кваліфікації, і в фінальній серії з шести стрибків. Інший наш співвітчизник Юрій Шляхов закінчив змагання з сьомим результатом.

ХРОНІКА

ХРОНІКА

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44

Сало по–угорськи

Сало по–угорськи

Дві стартові поразки у відборі до фіналу чемпіонату Європи не залишали українській команді вибору: позавчора у Львові підопічні Віталія Чернія конче мали перемагати угорців. Причому вигравати «синьо–жовті» мали з максимальною різницею, адже фактор закинутих–пропущених очок може відіграти велику роль на кінець відбору.

Хто потрібен Донецьку?

Хто потрібен Донецьку?

Мирон Маркевич у четвертому матчі на чолі національної команди знову не програв (хоча й перервав виграшну серію з трьох перемог) і перевірив кількох нових виконавців, а Олександр Алієв забив уже четвертий м’яч під керівництвом нового наставника — у позавчорашній нічиїй збірної України з голландцями можна знайти чимало позитиву. Але й негативу — також. Якість гри «синьо–жовтих» знову не потішила. Українці вкотре продемонстрували, що грати «першим номером» проти суперника, який їх побоюється, наші не вміють. А до Донецька приїхав навіть не другий, а третій склад «помаранчевих». Усім гравцям збірної Нідерландів, що місяць тому здобули «срібло» чемпіонату світу в ПАР, Берт ван Марвійк дав відпустку. Тож з українцями на рівних змагалася команда, складена з молодих вихованців «Аякса», «Твенте», ПСВ, «Утрехта» тощо.

Всі статті рубрики