Голова ВР Володимир Литвин відвідав із офіційним візитом Росію. Це перший закордонний візит Володимира Михайловича під час другої спікерської каденції. Перед самим Новим роком Литвин зустрівся зі спікерами двох палат — головою Держдуми Борисом Гризловим і головою Ради федерацій Сергієм Мироновим. У Москві він намагався поводитися так, як і в Україні, — «миротворцем» опонуючих таборів.

У скрутні для країни часи всі політичні сили і гілки влади повинні об’єднатися заради спільної боротьби з кризою. До цього закликає їх Президент: минулої п’ятниці в ефірі фінального у 2008 році ток–шоу «Свобода на «Інтері» Віктор Ющенко запропонував усім парламентським силам сформувати антикризовий комітет, до якого увійшли б представники і влади, й опозиції, Камбіну, Нацбанку тощо, і спільно працювати над ухваленням важливих законів. У тому числі й тих, які стосуються реформи судової системи. При цьому глава держави наголосив, що «сьогодні ключовим викликом для країни є не майбутні президентські вибори, а те, наскільки влада здатна боротися з кризою».

Підбиваючи підсумки року, що минає, його здебільшого називають роком величезних випробувань, стресів, втрати якихось ілюзій тощо. Але так можуть говорити тільки ті, хто мав ілюзії й гадав, що «шара» буде нескінченною, а вареники самі застрибуватимуть до рота. І все — через якусь там фінансову кризу й недолугість та егоїзм державного керівництва. Утім, панове, криза гарцювала скрізь. І керівництво — воно ж геть в усіх країнах надто далеке від народу. Та чомусь тільки в нас певна (активна) група суспільства поливає все навколо прокльонами й скавулінням. Ганьба, панове середній клас, чи як вас там.

Коли я думаю про рік, що минає, то згадується армія. Щовечора під час «відбою» у казармі лунав окрик «дєда»: «Дєнь прашол!», а у відповідь хором: «І ... с нім!»

Прийшли, послухали, розійшлися — за словами очевидців, для того, щоб змалювати перебіг суботнього з’їзду партії «Народний союз «Наша Україна», цих трьох слів уже достатньо. Звісно, ще «поговорили» й «проголосували», але перше було не визначальним, а друге — не повним. Із запланованих рішень два так і залишилися не ухваленими: знову не вдалося сформувати політичну раду і, найголовніше, — «дати добро» й затвердити склад робочої групи й на підготовку об’єднання націонал–демократичних сил, про що йшлося напередодні. Отже, другий етап VI з’їзду «НУ» став лише черговою «серією». А завершення «фільму», очевидно, слід чекати 17 січня — за планом, тоді відбудеться третій етап. На якому «Наша Україна» ще матиме нагоду, з чийогось погляду — отримати ще один шанс, а з чийогось — вколотити цвяха у кришку власної домовини. І, схоже, думки про те, який погляд у даному випадку масовіший, «згори» і «знизу» помітно розходяться. Адже йдеться передусім про об’єднання «НУ» з «Єдиним центром» Віктора Балоги, з усіма «наслідками, що з цього витікають».