Перший крок до початку роботи новообраної Верховної Ради зроблено: вчора «під куполом» парламенту, поверхом нижче від сесійної зали, зібралася підготовча група, якій належить організувати перші пленарні засідання ВР. Нагадаємо, що доки новий парламент не збереться й не обере собі голову та його заступників, саме на плечі учасників підготовчої групи лягає основний тягар відповідальності за успішну організацію роботи законодавчого органу.

Про радянське минуле України зараз нагадує не лише «совковий» менталітет багатьох її громадян, а й, так би мовити, первинна ідеологічна ознака: ціле полчище пам’ятників Леніну, розкиданих по містах і селах. І справа навіть не в тому, що вони комусь потрібні (окрім як сідало для голубів) чи становлять хоч якусь художню або історичну цінність. Просто люди в Центрі та на Сході країни звикли до таких банальних ідолищ, як, скажімо, старих фамільних меблів, котрі лише займають у хаті місце, але викинути їх трохи шкода — бо пам’ять. Однак подекуди навіть у регіонах «червоного поясу» знаходяться відчайдухи, готові йти проти звичної течії й влаштувати таке собі антиленінське повстання сільського масштабу. Йдеться, зокрема, про недавній випадок на Херсонщині, де місцевий мешканець відламав руку пам’ятникові Леніну.

У ніч на 6 листопада — з нагоди 90–річчя жовтневого перевороту — група невідомих обмалювала дев’ять пам’ятників комуністичним вождям та іншим діячам радянського режиму в Києві. На постаментах статуй Леніну, Петровському, Мануїльському, Ватутіну, Іванову, Щорсу, Косіору, пролетарям та пам’ятника повсталим на заводі «Арсенал» з’явилися написи на кшталт: «Смерть ворогам», «Батько голодомору» тощо.

Ідея провести суд над комуністами блукає Україною ще від проголошення незалежності. Властиво, після того, як наша держава почала своє самостійне життя, Компартію на певний час було заборонено. Нині ідеї провести суд над комуністами, а то й ще раз заборонити КПУ — тепер уже надовго, знову час від часу виринають у суспільстві. Один із їхніх прибічників — старійшина української політики Левко Лук’яненко, який провів у радянських тюрмах і таборах 27 років.

Сьогодні святкувати річницю Жовтневої революції вийдуть не лише дідусі й бабусі у червоних беретах, а й молоді люди, які перейнялися «великим радянським минулим». Лівий рух в Україні поступово європеїзується, і зараз уже не можна сказати, що комуністи — це лише КПУ, а соціалісти — лише соратники Олександра Мороза. Втім і серед «червоної» молоді можна вирізнити дві течії — прорадянську і європейську. До спадщини «Великого жовтня» вони ставляться по–різному, а одне до одного — вельми скептично.

Сьогодні — 90–та річниця Жовтневого перевороту в Петрограді. З огляду на робочий день, у Києві не буде якихось велелюдних маніфестацій — комуністи та їхня опора, пенсіонери, пройдуть звичною ходою центральними вулицями міста й покладуть квіти до пам’ятника Леніну на Бессарабці.

Додатковою ідеологічною підтримкою цієї революційної річниці став проект змін до 73–ї статті Кодексу законів про працю, підготовлений Комуністичною партією: пропозиція передбачає поновлення 7 листопада як загальнодержавного свята. «Навіть сам факт реєстрації цього законопроекту матиме велике морально–політичне значення для всіх лівих сил України», — відзначив з цього приводу екс–нардеп від КПУ Юрій Соломатін.