Якби книжка «Ukraine. The best. Культурний простір від А до Я» (К.: Атлант ЮЕмСі) з’явилася у світовому арт-видавництві «Ташен» — ніхто би не здивувався.
Про Жадана писали стільки спостережливих критиків, що з найбільш проникливих оцінок можна укласти аналізатор для вимірювання не лише вже створеного ним, а й кожної Жаданової новинки.
Схоже, чесно-прозоре інтерв’ю лишилося тільки у прямому ефірі. Решта — PR-матеріали.
Мішель Онфре — сучасний французький філософ. Настільки відомий, що Франція допомагає зарубіжним видавцям його перекладати. Чим і скористалося київське видавництво «Ніка-Центр» уже вдруге (2010-го вийшла книжка М.Онфре «Трактат атеології. Фізика метафізики»).
Роман Юрія Винничука «Танго смерті» (Х.: Фоліо, 2012) підняв хвилю квазікритичних емоцій, що сягнула навіть непристойно-дилетантської позначки, як-от: «Після виходу цього роману вже нема питання, хто є найвидатнішим українським романістом» (В.Пекар, book.ua/review/3727).
Книжечки-розмальовки тішили дитинство ще нинішніх бабусів-дідусів. Дорослі завжди залюбки віддавалися цій забаві разом iз дітьми. Віднедавна участь батьків у захопливій справі леґалізовано: такі видання дістали поважну назву «розмальовки-антистрес».
Тритомний роман Айн Ренд «Атлант розправив плечі» (К.: Наш формат, 2015) увірвався на українське читацьке поле, ніби якесь торнадо: нізвідки, але шокуюче.
Часи первісно-дикого накопичення українського капіталу все ще перебувають під омертою, мовчанням свідків. Хоч інтерес до них нині на піку публічних очікувань.
Зорієнтоване на хрестоматійну освіту читача київське видавництво «Знання» затерло білу пляму в нашому розумінні того, як розвивався детектив між Артуром Конан Дойлем й Аґатою Кристі.
Два роки тому Стівен Кінґ дістав Національну медаль США у галузі мистецтв — щось на кшталт звання «заслуженого діяча» на пострадянських теренах.
