Відома телеведуча Тіна Канделакі минулого року позбавлялася своїх зайвих зимових шести кілограмів під наглядом кандидата медичних наук Ірини Почитаєвої, за порадами якої спочатку боровся з жировими складками ще один російський телеведучий — Андрій Малахов. Лікар–професіонал, зрозуміло, давала фахові рекомендації, за допомогою яких одночасно виструнчувалися знамениті фігури, проте дієта не шкодила здоров’ю «зірок». Зі своїм меню телеведуча знайомила усіх охочих у своєму блозі. (І навіть обзивалася: «Хто не худне — той гамбургер»). Раціон одного з дієтичних днів телеведучої був таким:

Найкращий період, коли можна смакувати раками з вітчизняних водоймищ, — травень, червень та липень. Отже, саме час дізнатися, як цих членистоногих краще приготувати. До речі, їли цей делікатес українці здавна.

У житті бажано попробувати якомога більше всього смачного — особливо незвичайного. Одна з таких кулінарних «родзинок» — артишок. Якщо ви його не купували і не готували — зайдіть у супермаркет і дозвольте собі витратитися на відчуття нового смаку. А якщо у вас є присадибна ділянка — загляньте у насіннєвий відділ і придбайте там пакетик із написом «артишок» і вже під осінь, найімовірніше, якщо правильно поводитиметеся з теплолюбивою і досить примхливою рослиною, ви зберете врожай дивовижних бутонів. (У Київській області артишоки точно ростуть і «плодоносять»). Суцвіття цих екзотів зовні трохи нагадують ті, які мають... будяки. Це тому, що обидві рослини — з групи чортополохів. Проте це лише форма, зміст — абсолютно інший. На смак суцвіття артишоків трохи нагадують волоські горіхи. Але і це порівняння аж ніяк не виражає вишуканої суті.

Якщо ви — вегетаріанець і принципово не їсте м’яса, не варто відмовлятися від приготування страв на природі. І навіть м’ясоїдам — заради цікавості і щоб урізноманітнити свято вилазки – можна зорганізувати винятково вегетаріанський пікнік або включити у традиційне меню пісні шашлики.

Уже давно всі зрозуміли, що суть кулінарної майстерності — у вмінні приправляти і поєднувати. Якщо ви не можете вирішити, що в тисячний раз робити з м’ясом, спробуйте приготувати його у... пиві. І не відкладайте рецепти, якщо ви не прихильник цього слабоалкогольного напою. Бо поєднання його, наприклад, із часточками ананасу нейтралізує не всім приємний пивний запах і дає об’єктивно гармонійний смак.

Традиційний салатний соус для багатьох господинь — майонез. Щоб приготувати його власноруч, у миску треба покласти 2 жовтки, одну столову ложку лимонного соку чи стільки ж (або вполовину менше, якщо не любите кислого) — білого винного оцту; ще, якщо бажаєте, трохи діжонської (чи звичайної) гірчиці, за смаком — сіль, трохи цукру та кайєнський чи білий мелений перець. (Усі рідкі складники повинні бути не з холодильника, а кімнатної температури). Далі вінчиком чи електроміксером збиваємо інгредієнти кілька хвилин, поки вони не перетворяться на сметаноподібну масу.

Пісні меню — як елемент міської культури — навіть у столичних ресторанах з’явилися не так давно. Раніше городянам, які не прагнуть готувати вдома, але хочуть дотримуватися гастрономічних чи релігійних приписів, доводилося не солодко: їж те, що всі їдять. Віднедавна менеджери ресторанів спеціально розробляють асортимент відповідно до церковного календаря. Приємно (і час економиш), коли тобі не треба обирати з усіх пропозицій, а є окрема сторінка, де страви без м’яса і тваринних жирів. Навіть якщо ти не дотримуєшся посту, а просто, готуючись зустрічати весну, вирішив вживати малокалорійну їжу.

Добре смакуватимуть із борщем чи бульйоном коржики зі шкварками. Дрібних вижарених шматочків сала має бути 140 г. Їх змішують із пшеничним борошном (півкіло), смальцем (160 г), жовтками з трьох яєць, розчиненими в невеликій кількості сметани дріжджами (25 г) та дрібкою солі. Усе перемішують і поступово вливають ще 250 г сметани — тісто має бути середньої консистенції і не прилипати до рук. Далі його розкачують на посипаній борошном дошці, складають конвертом і залишають на 15 хвилин. Цей процес повторюють тричі. Насамкінець із тіста завтовшки 2–2,5 см склянкою вичавлюють круглі коржики, на яких ножем роблять «крупну сітку». Виклавши круглячки на змащене деко, вичікують годину–півтори, щоб вони піднялися, змащують збитим яйцем і випікають у гарячій духовці до готовності.

Усі мами знають, що десь із трирічного віку, дітлахи починають активно допомагати куховарити. І хоч такі забави значно уповільнюють графік роботи дорослих, психологи не радять відмовлятися від такої допомоги. А якщо попередньо продумати деталі: запастися фартушком, додатковою кухонною дощечкою і гострим столовим ножиком із зубчиками на округлій частині, — то дитяча поміч може бути справжньою і навіть економити час дорослих.

Якщо вас не надихає гарбуз як їстівний овоч, з якого можна готувати смачні страви, ви не спілкувалися з Юлією Нагорняк. Виконавчий директор Київської регіональної мережі ТМ «Піца Челентано» та «Картопляна хата» переконує, що це жовто–помаранчеве диво варто сприймати як насолоду.