На пухкенькій шийці мого червонозоряного дитинства для хрестика на ланцюжку місця не знайшлося. Незважаючи на те, що потаємним чином це місце знаходилося у всіх моїх львівських друзів, з якими ми гралися в піжмурки та катулялися в кучугурах. І навіть попри те, що мого старшого брата бабуся потай охрестила — батькам сказала, що поїхали в інше місто в гості, йому — що йдемо в цирк. Хрестик одяг, уже коли вчився в Інфізі.

Читачка з Київщини запитує: «Християни-баптисти стверджують, що правильним є хрещення тільки через повне занурення, а хрещення через обливання — не дійсне. Чи так це насправді?»

Слово «хрещення» у першоджерелі звучить «баптисма» і буквально перекладається як «занурюю» або ж «повне занурення». Тому-то канонічно правильним є виконання цього обряду саме через повне занурення.

«Дитячий вік — це прекрасний період людського життя, але короткотривалий. І треба використати цей час якнайкраще. Наш поет каже: “Раз добром нагріте серце вік не прохолоне». Нашим завданням є нагріти дитячі серця добром, щоб вони несли його через усе своє життя», — сказав Блаженнійший кардинал Любомир Гузар на прес-конференції 27 грудня, де було оприлюднене звернення глав християнських церков та конфесій України до «дітей, батьків, учителів, політичних і громадських діячів та всіх людей доброї волі» — щоб 2006-й (Президент Віктор Ющенко закликав провести його як Рік захисту прав дітей) проголосити Роком захисту духовного світу дитини.