Захист дитячого серця

12.01.2006

      «Дитячий вік — це прекрасний період людського життя, але короткотривалий. І треба використати цей час якнайкраще. Наш поет каже: “Раз добром нагріте серце вік не прохолоне». Нашим завданням є нагріти дитячі серця добром, щоб вони несли його через усе своє життя», — сказав Блаженнійший кардинал Любомир Гузар на прес-конференції 27 грудня, де було оприлюднене звернення глав християнських церков та конфесій України до «дітей, батьків, учителів, політичних і громадських діячів та всіх людей доброї волі» — щоб 2006-й (Президент Віктор Ющенко закликав провести його як Рік захисту прав дітей) проголосити Роком захисту духовного світу дитини. Кардинал Любомир підкреслив, що церкви хочуть робити цю справу разом. Справді, перед журналістами предстоятелі УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ, УПЦ МП, Римо-католицької церкви в Україні, Української лютеранської церкви, Всеукраїнського союзу Об'єднань євангельських християн-баптистів, Церкви християн віри євангельської засвідчили ідейну єдність і ревність до співпраці. Адже всім болить, що діти сьогодні «приходять у світ, де байдужість, насильство, користолюбство та бракує сердечності, людяності й сімейної теплоти».

      Планується, що упродовж 2006 року на недільному богослужінні у кожній парафії молитимуться за дітей та їхнє християнське виховання, священики стануть уважніше опікуватися дітьми та родинами. Спільно з громадськими та державними установами передбачається розроблення і реалізація програм статевого виховання, профілактики наркоманії, алкоголізму, ВІЛ/СНІДу та подолання дитячої безпритульності, соціального сирітства і торгівлі дітьми. «Церкву дуже часто хвалять за благочинну діяльність — за працю з сиротами, неповносправними. Але коли ми починаємо говорити про виховання дітей, про викладання в школах християнської етики, то бачимо нерозуміння у деяких владних структурах, — каже владика Маркіян Трофим'як (РКЦ). — Звісно, важливо забезпечити дітям ліки, одяг і відпочинок, але найважливіше — виховати дитину, наповнити її серце добром».

      Ієрархи постановили обмінюватися тим багатим досвідом, який має кожна окрема конфесія і, проаналізувавши ситуацію, розробляти і втілювати конкретні проекти. «На жаль, у нас більше уваги приділяється проблемним моментам у міжконфесійних взаємостосунках, ніж питанням, які виявляють єдність вірних. Те, що ми разом працюємо і виступаємо з такими зверненнями — це є добра ознака того, що між церквами є порозуміння», — каже прес-секретар УПЦ КП ігумен Євстратій. Він вважає, що одним із найважливіших моментів співпраці (як міжконфесійної, так і державно-конфесійної) є концепція викладання християнської етики або предмету духовно-морального змісту, який церкви запропонували відповідній комісії при Міністерстві освіти.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>