Таїнство хрещення

      Читачка з Київщини запитує: «Християни-баптисти стверджують, що правильним є хрещення тільки через повне занурення, а хрещення через обливання — не дійсне. Чи так це насправді?»

      Слово «хрещення» у першоджерелі звучить «баптисма» і буквально перекладається як «занурюю» або ж «повне занурення». Тому-то канонічно правильним є виконання цього обряду саме через повне занурення. Святі апостоли називали хрещення водяним купелем у Слові, або купіллю відродження, чим воно і є насправді. В іншому місці хрещення порівнюється з покладанням у гріб, тобто з розп'яттям у собі гріха, смертю для гріха і воскресінням у життя вічне. Тому-то канони церкви й передбачають під час звершення цього таїнства повністю занурювати новоохрещуваного у воду — символ Слова, віри й благодаті — з проголошенням слів: «Охрещується раб Божий (ім'я) в Ім'я Отця, амінь; і Сина, амінь; і Святого Духа, амінь». Хрещення через обливання церква теж визнає, але не схвалює, як неканонічне. Воно передбачене для виняткових випадків: коли немає можливості звершити обряд канонічно — брак водойми чи взагалі достатньої кількості води при нагальності здійснення таїнства, хвороба або немічність охрещуваного тощо. Також православ'я вважає допустимим і дійсним виконання обряду через посипання піском (от воно — символічне «покладання у гріб»!) в умовах пустелі.

      У давнину чи не при кожному християнському храмі обов'язково будувалися «баптистерії» — спеціальні купальні для здійснення хрещення вірних. Згодом через низку причин ця традиція була втрачена, і сьогодні у більшості випадків (окрім хрещення немовлят) таїнство здійснюється-таки через обливання. Як це часто буває, виняток став правилом. Утім «немає поганого, щоб на добре не вийшло». Відхід так званих «канонічних» і «неканонічних» конфесій від джерел канонічного права лише підкреслює духовно-символічну сторону православної обрядовості та вказує на необхідність перегляду певних канонів церкви. Чим же є хрещення як обряд, символ і таїнство? По-перше, як бачимо із Святого Письма, хрещенню обов'язково має передувати покаяння в гріхах. Христос починає Свою проповідь словами, якими завершує її Іван Хреститель: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Боже!» І в книзі Діянь апостольських святий Петро проголошує: «Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у ім'я Ісуса Христа (нехай дасть достойний плід покаяння, зануриться у самозречення та смирення. — Авт.) на відпущення ваших гріхів, — і дару Духа Святого ви приймете (і народитеся від води покаяння й Духа Святого, бо Бог лише смиренним дає благодать. — Авт.)!»

      По-друге, хрещення полягає у зануренні в Слово — в пізнанні правди Божої, яка є джерелом спасаючої віри. Бо ж «віра від слухання, а слухання через Слово Христове». «Він нас породив словом правди» — промовляє апостол Яків; «Христос полюбив Церкву і віддав за неї Себе, щоб її освятити, очистивши водяним купелем у Слові», — вторує йому апостол народів Павло. По-третє, хрещення є повним зануреним у віру: «Хто увірує й охреститься (повністю зануриться в цю віру смиренну. — Авт.) — буде спасений, а хто не ввірує — засуджений буде» (Євангеліє від Марка). І нарешті, хрещення є зануренням у благодать — духовним воскресінням, зростанням, поступовим заглибленням у Дух Святий аж до повного хрещення Ним (що символізується в православ'ї таїнством миропомазання), благодатним відродженням у Бозі.

      Хрещення є також обітницею Богові доброї совісті, як і читаємо в апостола: «Того образ, хрещення — не тілесної нечистості позбуття (не знак того, що ось хрещений — значить, уже безгрішний. — Авт.), але обітниця Богові доброго сумління (обітниця йти шляхом спасіння — суворим і ясним шляхом віри. — Авт.) — спасає тепер і нас воскресінням Ісуса Христа (обітницею свободи. — Авт.)...»

      Сам обряд хрещення — це не лише духовні підпори, які допомагають православним, увійшовши в молитовний стан зв'язку із Богом, здобути в хрещенні благодать Всесвятого Духа. Це також і видимий знак для ангелів, яким було свого часу старозавітне обрізання. І не лише для ангелів — безплотних духів, але й для пастирів Церкви, які зобов'язані піклуватися про цю овечку Христову: «заблудлу відшукувати, хвору лікувати, поранену перев'язувати, сполохану заспокоювати». Як і каже Господь: «Тож ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів». Як бачимо, суть хрещення полягає не у зовнішній формі, а в глибинному відродженні людини.

Протодиякон Олег ВЕДМЕДЕНКО.