На відміну від інших «зубрів» українського року, гурту «Мертвий півень» не відмовиш у працездатності та вигадливості. За останні п’ять років Місько Барбара і компанія випустили чотири альбоми, в яких вистачало і нових, і наново переграних старих пісень. Рік 2011–й готує шанувальникам творчості львів’ян нові подарунки: цього разу «Півні» працюють одразу над двома новими роботами.

Днями у київській квартирі–музеї знаменитого українського симфоніста знову було людяно: щорічно в цю пору там вручають премію імені Бориса Лятошинського, згідно зі статутом «за видатні досягнення в галузі професійної композиторської творчості». «Точніше сказати, це конкурс симфонічної музики, тому ми подавали саме такі роботи», — каже одна з трьох лауреатів Юлія Гомельська. Ця тендітна одеситка — призер багатьох міжнародних конкурсів, певний час навчалася у Великій Британії, де поставила дитячий балет «Джейн Ейр».

П’ять років тому гурт «ТІК» в’їхав в український шоу–бізнес на своїх знаменитих «Оленях». Відтоді Віктор Бронюк iз товаришами старанно підтримують імідж музикантів не лише талановитих, а й епатажних, розкутих, завжди готових потішити своїх шанувальникiв вишуканим стьобом або провокаційною римою в черговому шлягері. Найближча неординарна подія від «ТІК» запланована на 21 лютого — цього дня Віктор Бронюк та його команда запрошують своїх шанувальників до Палацу «України» на «Естрадно–сімфонічєский–бомбіческий концерт», де виступлять разом з Ансамблем пісні і танцю Збройних сил.

Учора в український прокат вийшов фільм «Викрутаси» — перша стрічка грузинського режисера Левана Габріадзе, що у кінематографі дебютував двадцять років тому як актор (скрипаль із фільму «Кін–дза–дза»). Картина, яку продюсував Тимур Бекмамбетов, залишила по собі двояке враження. З одного боку, її є за що критикувати: перебільшення в окремих епізодах і цілих сюжетних лініях, відверті «нестиковки» в сценарії, недостатня переконливість деяких вчинків героїв... А з іншого — робити цього не хочеться взагалі. Оскільки з перших епізодів глядач з величезним задоволенням відгукується на пропозицію авторів картини побувати у казці, де все набагато краще, романтичніше, емоційніше, світліше, ніж у житті.

Кінофестиваль у Берліні наближається до кінця. Завтра, суботнього вечора, у Berlinale Palast відбудеться урочисте закриття (зазвичай нічого «урочистого» не трапляється) та вручення «Золотого» і купи «срібних» ведмедів. А вчора, у четвер, дивилися корейський фільм «Нехай дощить, хай сонце сяє» Лі–Юн–Кі та німецький «Коли не ми, то хто?» Андреса Віеля. Фаворитами ж критики, якщо орієнтуватися на опитування журналу Screen Internationale, є іранський «Надер і Сімін, розлучення» та угорський «Туринський кінь». Думаю, якийсь із призів іранці отримають точно — особливо, коли згадати ситуацію з арештом знаменитого Джафара Панахі. Берлінале рішуче підтримує вимогу щодо звільнення іранського режисера. Його місце в журі хоча й лишилося незайнятим, одначе ця пустка є надто промовистою..