Пік зростання безробіття Луганщина пройшла ще в лютому. Принаймні так запевняє директор Луганського обласного центру зайнятості Андрій Черкасов. Нині на державному обліку перебуває майже 34 тисячі безробітних луганчан, а це, мовляв, практично на дві тисячі менше, ніж було на початку січня. На думку Андрія Володимировича, однією з причин цього феномену став початок весняно–польових робіт на селі. А крім того, ситуацію врятувало те, що на промислових підприємствах не стали масово скорочувати персонал, чого фахівці служб зайнятості боялися найбільше. Утім є серйозні підстави стверджувати, що керівники промисловості реально влаштували так зване приховане безробіття, скоротивши робочий тиждень до трьох, а подекуди й до одного робочого дня, а також повідправляли людей у неоплачувані відпустки.

Розмови про те, що в центрах зайнятості Прикарпаття всім без винятку клієнтам, зокрема й представникам інтелігенції, дають мітли в руки і, погрожуючи позбавленням виплат із безробіття, змушують «ганяти» міську пилюку, виявилася банальними чутками. «Це — ніщо інше як вигадка, — переконує «УМ» директор обласного центру зайнятості Григорій Горбаль. — Примусово підмітати вулиці ніхто не змушує. Можливо, хтось має на увазі громадські роботи, але й на них нікого силоміць не тягнуть».

Вітчизняні фахівці тішать українців: дно економічної кризи ми вже минули — отож найгірше позаду. Але розкажіть про це тисячам українців, які упродовж багатьох місяців марно шукають роботу. Держава ж під час кризи до безробітних ставиться уже не так поблажливо, як раніше, і готова допомогти лише тим, хто згоден працювати на будь–якій роботі. Самим же шукачам «місця під сонцем», аби прогодувати сім’ю, доводиться часто–густо погоджуватися і на не найкращі умови праці, й на низьку заробітну платню.