Ще наприкінці минулого року народні депутати України Іван Васюник, Володимир Стретович, Олексій Івченко та Віктор Король підготували проект Закону «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України». Закон про зміни до законів? На перший погляд, це звучить як школярська робота над помилками, проте насправді запропонований законодавчий акт має неабияке значення. «По горизонталі», так би мовити, він охоплює достатньо солідну низку раніше прийнятих Верховною Радою законів (які дотичні до функціонування силових відомств). «По вертикалі» (тобто по суті змін, які, на думку авторів, слід запровадити) проект зачіпає чимало існуючих регресивних норм і пропонує їм гідну заміну.
Конкретніше йдеться про закони України «Про міліцію», «Про державну податкову службу в Україні», «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про попереднє ув'язнення», Кодекс України про адміністративні правопорушення та Кримінальний кодекс України. Зміст же доповнень, внесених групою депутатів, полягає у тому, аби усунути порушення прав людини, які, на жаль, є цілком реальними завдяки шпаринам у вже прийнятих та функціонуючих законах.
Про гріхи держави перед громадянами...
Попри те, що незалежна українська держава де-юре порвала з тоталітарним минулим, система правоохоронних та контролюючих органів у непоодиноких випадках діє так, як це було заведено ще у попередні (лихої пам'яті!) епохи. Так, у згаданих структурах при поводженні з тими, кого підозрюють у вчиненні того чи іншого правопорушення, зазвичай застосовують принцип, зворотній тому, який мав би діяти. До тих, хто потрапив у лещата вітчизняного слідства, застосовують обвинувачувальний підхід — презумпція винуватості — як антипод дійсно демократичних цінностей. Особу з тавром «затриманий» підозрюють у всіх смертних гріхах відразу. При цьому байдуже, у чому конкретно звинувачують людину — в адміністративному проступку, у податковому правопорушенні чи у кримінальному злочині.
«Велику загрозу на шляху демократизації країни, — пишуть автори проекту, — становить укорінення практики незаконних методів отримання доказів, унеможливлення реалізації права на захист до отримання «потрібних свідчень», наявність плановості у розкритті злочинів, надмірне втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання шляхом проведення чисельних перевірок, ревізій тощо».
Затверджені ще у 1999 році основні напрями державної політики в галузі прав людини так і лишилися нереалізованими повною мірою у законодавстві країни і зовсім невтіленими у практичне життя. Звідси і йдуть усі наші проблеми або принаймні переважна їх більшість. Зокрема, звідси походить і те почуття безкарності, яке п'янить представників органів влади та змушує їх удаватися до вже згаданих незаконних методів слідства абощо.
Про деякі цифри. Нині Україна належить до світових лідерів за кількістю обвинувачених, яким під час досудового слідства обирають запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зауважимо: йдеться про людей, чию вину ще не доведено. І, тим не менш, 37 відсотків обвинувачених поміщають за грати — їм обирають як міру запобіжного заходу арешт. Лише в Києві кожного другого обвинуваченого у кримінальних справах заарештовують.
«Водночас, — говориться у пояснювальній записці від авторів законопроекту, — зберігається практика брутального поводження із затриманими та заарештованими, ігнорування або унеможливлення реалізації ними права на захист, права знати підстави та мотиви затримання або арешту, права скористатися правовою допомогою тощо».
За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та правозахисних організацій, одним із найпоширеніших та найтяжчих злочинів проти людини є катування затриманих чи заарештованих працівниками силових структур. І в цьому Україна також може претендувати на встановлення певного рекорду. Іще один вельми тривожний момент: здобуті під тортурами свідчення нерідко лягають в основу судових рішень. Судді ігнорують заяви підсудних про те, якими методами у них здобували необхідні свiдчення. І це є зайвим фактором заохочення правоохоронців до нових «подвигів» із загратованими жертвами. Навіть викриті факти катування призводять лише до винесення таким працівникам догани, рідше — до звільнення, і зовсім поодинокими випадками є засудження таких працівників відповідно до Кримінального кодексу.
«Заради отримання зізнання чи показань проти інших осіб у перші ж години після затримання людей у міліції жорстоко б'ють, принижують їхню гідність, піддають тортурам. Катування й інші жорстокі види поводження з громадянами в органах внутрішніх справ на досудових стадіях кримінального судочинства мають масовий та системний характер», — зазначала у своїй щорічній доповіді Ніна Карпачова.
Крім катувань у звичному розумінні цього слова, затримані особи далеко не завжди отримують можливість задовольняти свої мінімальні потреби в харчуванні. Внаслідок неврегульованості цього питання затриману особу протягом 72 годин нерідко позбавляють найелементарнішого — їжі. Достатньо часто можливість харчуватися під час затримання правоохоронці обумовлюють наданням «потрібних свідчень». І це незважаючи на те, що, за кваліфікацією міжнародно-правових норм, такі дії відносять до тортур.
Крім зазначеного, значна проблема полягає і в тому, що в перші години після затримання працівники міліції систематично відмовляють підозрюваним у доступі до адвоката, нерідко погоджуючись на його присутність тільки після отримання зізнань. За відсутності ж адвоката, затримана чи заарештована людина, будучи у стані стресу, далеко не завжди здатна навіть пригадати ті права, якими вона може користуватися відповідно до Конституції. Таким чином, самозахист унеможливлюється, і цією обставиною у переважній більшості випадків користуються працівники правоохоронних органів.
Утім у нашій країні не лише права затриманих викликають серйозне занепокоєння. Нарівні із цією категорією осіб утисків зазнають і права підприємців. Так, одним із найпоширеніших порушень прав громадян на підприємницьку діяльність є надмірне та часто незаконне втручання контролюючих органів у діяльність суб'єктів підприємництва. Насамперед це стосується органів Державної податкової адмiнiстрацiї.
Пiдроздiли ДПА також активно використовують обвинувачувальний підхід при проведенні перевірок суб'єктів господарської діяльності. Так само, як і об'єкт підозр в обстановці міліцейського райвідділку, підприємство, на яке з «серйозними» намірами завітали податківці, заздалегідь може бути визнано ними винним у несплаті податків тощо. Така ситуація обумовлена передусім відсутністю встановленого законом чіткого порядку та підстав проведення податкових перевірок, термінів їх проведення. Дається взнаки і відсутність механізму, завдяки якому можна було б уникнути незаконних перевірок та запобігти втручанню податківців у діяльність підприємства. Як відомо, на сьогодні перевірки призначають за рішенням податкового органу, що само по собі означає можливість у будь-який час та фактично з будь-яких підстав перевірити буквально кожного платника податків.
Незважаючи на існування, зокрема, низки постанов Кабінету Міністрів України, якими передбачено обмеження у проведенні перевірок, податківці продовжують практику тотальних перевірок підприємств. За даними Міжнародної фінансової корпорації, податкові органи у 2001 році були найактивнішими контролюючими структурами. Кожну українську фірму вони перевіряли в середньому 2,8 раза. У цілому кількість перевірок склала 1 мільйон 600 тисяч, тобто 2 мільйони робочих днів, а загальні витрати тільки підприємств малого бізнесу у зв'язку з цим перевищили 230 мільйонів гривень.
Необхідно також врахувати, що досить частими є випадки, коли податкові органи та податкова міліція перевіряють суб'єкти підприємництва десятки разів на рік або ж такі перевірки тривають місяцями, що призводить до колосальних збитків, а нерідко — і до знищення бізнесу.
Уже звичайною практикою при проведенні перевірок стала не власне перевірка дотримання законодавства про оподаткування, а стягнення з платника податків певної (нерідко це відбувається згідно з планом) суми коштів у вигляді різноманітних донарахувань, штрафних, фінансових санкцій тощо. Часто це супроводжується блокуванням рахунків у банках, опечатуванням складів, іншими діями, які зазіхають на право власності платників податків, завдаючи їм чималих фінансових втрат.
...та про «спокуту» цих гріхів
Список моральних та матеріальних збитків, яких зазнають громадяни від непрацюючих чи просто неякісних нормативних актів, прийнятих у країні, можна продовжувати до безкінечності. Проте постає закономірне питання: все зазначене є і так відомим переважній більшості українців, а що натомість пропонують народні депутати?
Група розробників Закону «Про внесення змін та доповнень до деяких законів України» обстоює цілу низку пропозицій. Так, на їхню думку, слід вдатися до наступних кроків:
1. Законодавчо закріпити саме в базових законах, що регулюють діяльність правоохоронних та контролюючих органів, положення щодо забезпечення прав та основних свобод людини та громадянина, механізмів забезпечення таких прав, і, головне, посилити відповідальність працівників зазначених органів за їхні незаконні дії або бездіяльність, у тому числі і у частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
2. Встановити пряму заборону працівникам міліції, у тому числі і під час затримання, вимагати від громадянина давати будь-які свідчення або пояснення до прибуття захисника (у випадку заявлення такої вимоги).
3. Визначити обов'язком працівників міліції роз'яснити затриманим та заарештованим особам у момент затримання або арешту їхні права, зокрема надати роз'яснення таких прав у друкованому вигляді, забезпечити право на захист.
4. Запровадити обов'язкове сповіщення прокурора про будь-який факт застосування правоохоронцями фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї для перевірки правомірності їх застосування.
5. Встановити обов'язковість отримання санкції прокурора на залучення спеціальних підрозділів правоохоронних органів до проведення перевірок суб'єктів підприємництва для того, щоб викорінити практику залякування таким чином підприємців.
6. Привести диспозицію статті 127 Кримінального кодексу України у відповідність до визначення терміна «катування», закріпленого Декларацією Організації Об'єднаних Націй про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських та таких, що принижують гідність, видів поводження, а також виокремити спеціального суб'єкта такого злочину — працівника правоохоронних органів — із встановленням найсуворішої відповідальності за такі злочини.
7. Встановити чіткі підстави, порядок та терміни проведення податковими органами та органами контрольно-ревізійної служби перевірок суб'єктів господарської діяльності.
8. Запровадити судовий порядок отримання дозволу на проведення позапланових перевірок органами Державної податкової служби.
9. Законодавчо визначити перелік документів, за умови наявності яких посадові особи міліції, податкової служби, контрольно-ревізійної служби можуть бути допущені до проведення відповідної перевірки.
10. Встановити обов'язковість дозволу суду на витребування документів та даних, потреба в яких виникає у ході проведення оперативно-розшукових заходів відповідними підрозділами правоохоронних органів.
11. Запровадити судовий порядок отримання оперативно-розшуковими підрозділами дозволу на негласне проникнення до будь-яких житлових або нежитлових приміщень.
Автори законопроекту вважають, що їхні поправки до чинних законів носять характер новацій, і це одна з тих причин, з яких дані пропозиції мусять привертати увагу. На декларативності тих норм, за якими ми живемо зараз, настав час ставити крапку. Зробимо наголос лише на одному моменті. Окремим пунктом народні депутати пропонують вдосконалити поняття катувань і, зокрема, виокремити «спеціальний суб'єкт злочину» — людину в погонах. Йдеться про те, що просто злочинець і злочинець у міліцейській формі, схильні до жорстокості та насильства, повинні все-таки нести різну міру відповідальності. На охоронцеві правопорядку, який знущається над людиною, лежить значно більша провина, ніж на будь-кому іншому.
Що ж до фінансових витрат, які зазвичай несе держава при запровадженні нового закону, то в разі прийняття даного проекту ці витрати будуть мінімальними. Кошти доведеться виділити хіба що для виготовлення письмових роз'яснень прав громадянина, які знадобляться затриманим та заарештованим особам, вважають ініціатори поправок.
Насамкінець, як зазначається у пояснювальній записці, складеній групою народних депутатів, запропоновані ними зміни приведуть до піднесення нашого законодавства на європейський рівень, до підвищення правової захищеності громадян, до створення належних умов, вироблення механізмів і процедур для повної і безперешкодної реалізації кожною особою її прав та законних інтересів, до забезпечення захисту людини і громадянина від посягань, перш за все з боку держави, до посилення відповідальності представників органів влади.
