П'ятірка вбивць — «п'ятірка» за слідство?

19.05.2004

      Як хотілось би позбутися сарказму і повідомити цю новину з кількома знаками оклику: Генеральна прокуратура завершила слідство у справі Александрова. Генеральна прокуратура готова висунути обвинувачення п'ятьом особам, які виявилися причетними (згідно з висновками ГП) до вбивства директора телерадіокомпанії ТОР Ігоря Александрова. Таким є текст офіційного повідомлення від ГП, що надійшло на адресу «України молодої».

      А втім... Яким було слідство (мається на увазі не останній його відрізок — його іще не прийшов час оцінювати — а слідство від самого початку), такою є й тональність статей про нього. Проте переповідати всю історію розслідування (подекуди — відверто маразматичну, особливо якщо врахувати відрізок часу, що припав на обвинувачення у вбивстві Александрова Юрія Вередюка), думається, не варто. Хто мав очі й вуха (а також кілька монет на купівлю свіжої преси), той усе побачив і почув. Тож тепер має налаштовуватися на нову хвилю — на обвинувачення у вбивстві журналіста Олександра Рибака (безпосереднього замовника злочину) та його банди. Хоча у заяві Генпрокуратури навіть такі скупі відомості не наведені, жодне ім'я обвинуваченого там не фігурує. Але позаяк останнім часом мусувалася саме ця версія, складно собі уявити, що на Різницькій раптом витягли з рукава зовсім інших убивць. Отже, наразі ми знаємо лише те, що «триває ознайомлення обвинувачених з матеріалами кримінальної справи».

      «Досудовим слідством встановлено, — йдеться також у заяві Генпрокуратури, — що за цей же злочин, на підставі сфальсифікованих правоохоронними органами матеріалів, був притягнутий до кримінальної відповідальності Вередюк Ю.Г., стосовно якого Апеляційним судом Донецької області винесено виправдувальний вирок, а ухвалою Верховного Суду України його скасовано, і кримінальна справа направлена для додаткового розслідування».

      У цьому місці повідомлення, як ми бачимо, відбувається зміна сюжету, внаслідок чого маємо згадку про ще одного фігуранта справи Александрова — екс-обвинуваченого у вбивстві журналіста Юрія Вередюка, померлого незрозумілою і підозріло передчасною смертю. «За дорученням чинного на той час Генерального прокурора України від 08.08.2001 року слідчо-оперативну групу Генпрокуратури, яка розслідувала справу відносно Вередюка Ю. Г., очолював слідчий в особливо важливих справах Голік В. І., а організацію розслідування і здійснення прокурорського нагляду з виїздом на місце було покладено на колишнього заступника Генерального прокурора України Винокурова С. М. При цьому розслідування велось некваліфіковано, упереджено. Суттєві обставини залишились без належного з'ясування», — зазначає теперішнє керівництво ГП.

      «У поведінці та висловлюваннях Вередюка Ю.Г. мали місце суперечності, які давали обгрунтовані підстави для сумнівів у його причетності до вчинення цього злочину, але слідчим Голіком В.І. та колишнім заступником Генерального прокурора України Винокуровим С.М. вони не були належним чином перевірені та їм не було надано правової оцінки. По справі доведено фальсифікацію працівниками правоохоронних органів доказів про вбивство Александрова І. О. шляхом залякування, надання матеріальних і грошових винагород, а також іншого незаконного впливу як на Вередюка Ю. Г., так і на свідків обвинувачення у справі, а також факт неналежного виконання своїх обов'язків посадовими особами, які проводили досудове слідство та здійснювали нагляд за додержанням законів під час його провадження».

      У принципі, у цій частині своєї заяви Генеральна прокуратура не сказала нічого принципово нового — про притягнення до відповідальності тих працівників правоохоронних органів, котрі ще за життя Вередюка отримали від нього зізнання у скоєнні злочину, «УМ» уже писала. Писала навіть більш детально, називаючи імена і посади. Інтрига полягає хіба що у дворазовому повторенні імені Сергія Винокурова — заступника Генпрокурора Михайла Потебенька. Манкіруючи іменами «простих» міліціонерів, чия посада не була вищою за звання начальника райвідділу, Генпрокуратура ставить наголос на іменах колишніх колег. Цікаво, чи матиме це реальні правові наслідки для того ж таки Винокурова, чи обурення нинішніх керманичів ГП так і залишиться обуренням?

      «На даний час слідством вирішується питання про кримінальну відповідальність як працівників міліції, так і працівників прокуратури, причетних до незаконного затримання, арешту і притягнення до кримінальної відповідальності Вередюка Ю. Г.», — цим завершується заява від Генеральної прокуратури — багатообіцяюча для спраглого справедливості українського громадянина, але доволі неконкретна. «Я вважаю, що на лаві підсудних повинні сидіти, з одного боку, безпосередні убивці Ігоря Александрова, а з другого боку — ті, хто сфальсифікував спочатку розслідування справи та завів його манівцями бозна-куди», — прокоментував ситуацію для «УМ» голова парламентської слідчої комісії (з питань розслідування резонансних справ) Григорій Омельченко. Золоті слова, їх би, як-то кажуть, Генеральному прокурору та у вуха...

  • 900 мільйонів гривень за півсотні доларів

    Судовими справами з приводу фінансових махінацій та ухилення від сплати податків нікого не здивуєш. Проте справа, про яку йтиметься тут, є унікальною. Феноменальнiсть полягає у тому, що особи, які бажали досягти своєї мети, а це ухилення від сплати податків, відтак, і обкрадання сумлінних платників, не просто не сплачували таких податків, а ще й заручилися на такі дії рішеннями різних судів. Така судова підтримка могла виникнути з декількох причин. Аби докладно розібратись у вітчизняному податковому законодавстві, треба мати багато здібностей та не одну вищу освіту. Але якщо це все ж таки вдалося, то можна віднайти такі лазівки, щоб і вовки були ситі (спритні підприємці отримували прибутки), і вівці майже цілі (усе робиться із дотриманням законів). >>

  • «Вогняна вода» та супутні товари

    Податківці, виявляється, теж люблять горілку. Так, на Волині податківці зробили оперативну закупiвлю горілки майже на сім тисяч гривень в одному з магазинів Луцька. Це було зроблено для того, аби визначити достовірність марок акцизного збору, якість горілки, метод продажу. Закуплені пляшки слідчі віддали на експертизу. Згідно з довідкою, яку надали експерти податківцям, зазначалося, що рідина являє собою водно-спиртову суміш, виготовлену з недоброякісної сировини, що становить загрозу життю та здоров’ю людей. >>

  • Міняй, та державу не «кидай»!

    Якось громадянин Львова вирішив відкрити власний обмінний пункт валюти. Нічого дивного, якби не одне «але»: готівкову валюту львів'янин видавав в обмін на неіснуючі товари та послуги, що мовою податківців називається незаконною конвертацією. Як пояснив «УМ» начальник слідчого відділу ПМ ДПА у Львівській області Василь Кундик, справа почалася 2002 року, коли молодик створив злочинну організацію в кількості десяти осіб, з допомогою яких відкрив мережу з дев'яти приватних підприємств. Мережа ПП призначалась для конвертації безготівкових грошей. >>

  • Мінне поле чи законодавче?

    Не через відсутність інших подій, а через вперте бажання декого зробити сьогоднішній і без того вельми складний стан української журналістики ще складнішим, ми змушені вкотре повертатися до одних і тих самих тем. Зокрема, до окремих статей Цивільного кодексу України, про який на сторінках «УМ» писала вже неодноразово. Отже, Цивільний кодекс України і дві його найбільш «визначні статті» — 277-ма та 302-га... Нагадаємо, перша із цих статей передбачає, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, а друга — що офіційні заяви посадових, службових осіб є достовірними. >>

  • Хто платить гроші, той і замовляє піар

    Зовсім нещодавно «Україна молода» писала про нараду керівників державних ЗМІ, проведену в Житомирі й «освячену» присутністю на ній Прем'єра Віктора Януковича. Попри весь антураж (словесний — передусім), який мав довести незаангажованість цієї зустрічі й готовність її учасників вільно та невимушено обмінюватись думками, було очевидно, що представники місцевих державних ЗМІ й очі бояться підвести на чиновників від виконавчої влади, котрі є для них уособленням і шматка хліба, густо змазаного маслом, і гнівної руки, що у неслухів цей хліб запросто відбере. Тому у цієї категорії українських мас-медіа, на превеликий жаль, є здебільшого одна-єдина думка про все, що відбувається в області (варіант: районі), де судилося бути започаткованим тому чи іншому виданню. Причому ця думка навіть не є думкою власне журналістського колективу, вона зазвичай належить котромусь з представників влади — «губернатору» абощо, словом, тому, хто є «хазяїном» регіону, а відтак — і його преси. >>

  • Плювки у чорнобильську пожежу

    З часу трагедії у Чорнобилі минуло вже вісімнадцять років. Вiдтодi наша держава, здавалося б, мала робити все для того, аби забезпечити постраждалим людям принаймні нормальне та спокійне життя. Це, до речі, передбачає 16 стаття Конституції: в Основному законі сказано, що «подолання наслідків чорнобильської катастрофи» (а до цього пункту слід віднести не лише опіку над природою, а й над постраждалими людьми) є обов'язком держави. Проте Конституція для наших чиновників — не завжди указ. Тому людям, котрі постраждали від аварії, от уже вісімнадцять років доводиться чути відлуння не лише пам'яті про Чорнобиль, а й чиновницької халатності. >>