Експерти премії «Київська пектораль» оголосили імена претендентів, які можуть розраховувати на перемогу і вже купувати вечірні вбрання для церемонії нагородження. Традиційно, як і в попередні п’ятнадцять років існування «Пекторалі», догодили не всім і не кожному — кількість статуеток, зрозуміло, поступається кількості тих, хто хоче їх отримати. Але цьогорічний список фіналістів виглядає досить об’єктивно, претензій до нього значно менше, ніж було в попередні роки.

У 1937 році старанням окружної ради і міського уряду в Хусті побачила світ унікальна книжка «Хуст у Марамороші». Її автором був чех Ян Душанек. Опрацювавши дев’ять джерел угорською, чеською, німецькою та словацькою мовами, він написав понад сто­сторінкову книжку з історії Хустського замку та Марамороської жупи. На сьогодні це — єдина доступна нам капітальна праця про цей регіон.

«Я дуже не хотів зробити ще одну «Останню вечерю». Їх так багато... Та для мене остання вечеря чомусь завжди є першою. Тож бажаю всім сприймати таємницю останньої вечері в такий спосіб», — пояснює митець. Декілька років тому Олександр Оверчук отримав замовлення з Росії, з католицького храму «Останньої вечері» у місті Ростові–на–Дону. Над вівтарем і розбудовою всієї вівтарної частини працював три роки. Каже, що кожен скульптор міг би позаздрити йому. «Зрідка така нагода випадає. Дехто за все життя не робить 13 скульптур.