«Я дуже не хотів зробити ще одну «Останню вечерю». Їх так багато... Та для мене остання вечеря чомусь завжди є першою. Тож бажаю всім сприймати таємницю останньої вечері в такий спосіб», — пояснює митець. Декілька років тому Олександр Оверчук отримав замовлення з Росії, з католицького храму «Останньої вечері» у місті Ростові–на–Дону. Над вівтарем і розбудовою всієї вівтарної частини працював три роки. Каже, що кожен скульптор міг би позаздрити йому. «Зрідка така нагода випадає. Дехто за все життя не робить 13 скульптур. Для мене це була велика школа, поглиблене розуміння теми останньої вечері й багатьох знаків свого ремесла», — констатує Олександр Оверчук. Ця робота стала основою задуму виставки. А щоб скульптури змогли побачити не тільки відвідувачі храму, отець Оверчук видрукував декілька плакатів із роботами, про котрі ніхто не знає, і презентував їх на виставці у костелі св. Олександра у Києві. До цього з виставкою «Остання вечеря» ознайомилися львів’яни у театрі ім. Заньковецької.
Окрім того, вітраж, барельєфи, дизайн храмового устаткування та скульптури Олександра Оверчука можна побачити у храмах св. Матвія, Матері Божої неустанної помочі, св. Івана Хрестителя, св. Йосипа–ремісника, каплиці Малих сестер Непорочного серця Марії — на Львівщині та у Львівському кафедральному соборі Успіння Пресвятої Діви Марії, костелі Пресвятої Трійці та св. Петра й Павла на Тернопільщині.
Олександр Оверчук багато років співпрацював як сценограф із львівським театром ім. Марії Заньковецької, тетрами Юного глядача, імені Леся Курбаса, а також із театрами у Дрогобичі, Мукачеві і навіть в Оренбурзі. У 1984–му вперше звернувся до сакральних об’єктів. «Мав батька скульптора, родом із Києва. У його майстерні пройшли мої перші студії. Але ніколи не думав, що буду цим займатися все життя», — розказує отець Олександр. Його перша скульптурна робота — барельєф «Всевидючого Ока», прикрашає костел Іоана Хрестителя в Мостиськах.
«Я відчуваю, що переживаю наповнене і професійне повноцінне життя. Якщо це в якійсь енциклопедії розшифровується як «щастя», то очевидно я — щасливий», — зізнався львівський художник і сценограф Олександр Оверчук «УМ» після відкриття виставки сакрального мистецтва «Остання вечеря» у київському костелі св. Олександра.
У Києві у вівторок, 30 квітня, стартував Фестиваль української писанки. На ньому було зафіксовано світовий рекорд із наймасовішого розпису майстрами з різних регіонів України. >>
МУР — це молодий музичний проєкт, що в своїх треках висвітлює одну з найболючіших трагедій українського народу XX століття — «Розстріляне відродження». >>
Композитори Ілля Разумейко та Роман Григорів, які створюють разом сучасні опери, а за одну з них навіть отримали Шевченківську премію, — 10 травня у Києві представлять свій новий твір Gaia-24. >>
Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна». >>
Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>
У квітні у столиці відбулася прем’єра спільного проєкту Херсонського обласного драматичного театру імені Миколи Куліша та Київського академічного театру «Колесо» — вистави про замасковані надії позбутися самотності «Надвечір’я з рок-н-ролом». >>
