Доля вбивці Бандери Богдана Сташинського є цікавою з двох міркувань. По-перше, ця людина буквально випарувалася півстоліття тому, а по-друге, зі Сташинським стався доволі нетиповий для штатного кілера КДБ випадок: найважливіша подія, котра змінила не тільки його власне життя, а й мала вплив на післявоєнну історію Східної Європи, була таким ефемерним та далеким від завдань КПРС почуттям, як любов.

Розмову про долю Богдана Сташинського ми продовжуємо в компанії Володимира Бірчака, заступника директора Державного архіву СБУ, котрий зустрічає нас на Золотоворітській, 7 та проводить усередину приміщення, що зберігає не одну таємницю минулого.

Після гучної заяви Арсенія Яценюка про звільнення з посади Прем’єр-міністра було б логічно очікувати на продовження цієї історії в сесійній залі парламенту. Депутати мали б відпустити Арсенія Петровича на заслужений (чи ні?) відпочинок, а заразом i проголосувати за кандидатуру нового голови уряду ще в першій половині вчорашнього дня.

10 квітня Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив про свою добровільну відставку. На цей момент дві найбільші парламентські фракції — Блок Порошенка та «Народний фронт» — де-факто завершили формування нової-старої коаліції та визначилися з кандидатурою нового глави уряду. Ним, як уже писала «УМ», має стати спікер ВР Володимир Гройсман.

Попередня зустріч iз Володимиром В’ятровичем відбувалася на початку 2013-го, за похмурих януковичівських часів. Нинішня розмова (виклад якої ми подаємо у дещо скороченому вигляді) містила згадки про те давнє інтерв’ю, а також про нетривале (на щастя) перебування біля керма Державної архівної служби України комуністки Ольги Гінзбург.

Ім’я майбутнього Президента України можна передбачити з такою ж часткою вірогідності, як і ім’я майбутнього Прем’єра. Останнім буде, звичайно, Володимир Гройсман — «вінницький клан» у владі посилиться й Петро Порошенко виграє тактично. Але, мабуть, програє стратегічно.

Засуха, Боделан, Білоконь, Бакай, Щербань — колись ці чиновники кучмівської когорти тікали від правосуддя Помаранчевої революції, котре, власне, так і не відбулося. Вони перебували у розшуку, а відтак — відсиджувалися за кордоном, чи то пак у Росії, по них були порушені кримінальні справи, але потім усе зійшло на пси.

Наприкінці 2016 року президентство Петра Порошенка сягне свого «екватору». Як правило, у другій половині каденції можна безпомилково спрогнозувати, яким буде фінал правління того чи іншого глави держави. У випадку з Порошенком перші прогнози почали надходити навіть раніше — передусім у вигляді соцопитувань, які фіксували значне падіння рейтингу Президента та вихід на перше місце Опозиційного блоку.

139 депутатів Блоку Порошенка плюс 81 «багнет» «Народного фронту» дорівнюють майже коаліції. До бажаної цифри «226» лишається зовсім трохи — шість перебіжчиків iз кола позафракційних чи з інших фракцій. Над пошуком останніх у БПП активно працюють, і не без успіхів.

Випробування Північною Кореєю водневої бомби запускає цілий ланцюг асоціативних роздумів. Передусім про те, чи є ефективним договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ)? А також про те, чому ті, хто грає за правилами (як Україна), опиняються у програші, тоді як ті, хто правила порушує (як КНДР) отримують можливість говорити зі світом iз позиції сили?