Відставка в лоб

12.04.2016
Відставка в лоб

Арсеній Яценюк не став ані «камікадзе», ані реформатором. Попри деякі (незначні) успіхи свого уряду, він запам’ятається як політик, що втратив шанс та довіру соціуму.

10 квітня Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив про свою добровільну відставку. На цей момент дві найбільші парламентські фракції — Блок Порошенка та «Народний фронт» — де-факто завершили формування нової-старої коаліції та визначилися з кандидатурою нового глави уряду. Ним, як уже писала «УМ», має стати спікер ВР Володимир Гройсман. Отож між основними політгравцями все давно погоджено, лишилося тільки формалізувати певні процеси. Та чи розв’язує це кризу в Україні? Парламентську — так, адже Верховна Рада отримує нову більшість, формує новий уряд i тим самим продовжує собі життя. Принаймні до осені поточного року (а може, й до весни наступного). Але політична криза не розв’язана — вона поглиблюється, адже віднині і Президентом, і Прем’єром «працюватиме» фактично одна людина — Петро Порошенко, котрий, до того ж, через підконтрольну йому більшість матиме істотний вплив на парламент. Що ж стосується економічної кризи, то про неї годі й казати. Бо хоча Яценюка й можна похвалити як за зістрибування з російської газової голки, так і за окремі точкові реформи (зокрема поліції), на добробут пересічних українців його дворічне прем’єрство позитивно не вплинуло ніяк. Але тепер із цим собі даватиме раду вже Володимир Гройсман.

Чому «здався» Арсеній?

Як не дивно, але спротив Арсенія Петровича (котрого, здавалося, з Кабміну виноситимуть разом iз кріслом) міг остаточно зламати «офшорний скандал», в якому замішаний Президент Порошенко. Чи не вперше Яценюк, який є лідером антирейтингу з поміж усіх топових політиків, побачив, що не в нього одного кепські справи з рівнем підтримки.

Прем’єр не міг не прорахувати, що дуже скоро соціум переключиться з обговорення промахів Яценюка на дії нового очільника Кабміну. І не мине, можливо, й кiлька мiсяців, як «вінницький клан» Порошенка—Гройсмана згадуватимуть незлим тихим словом, а за відставленим Арсенієм iз ніжністю ностальгувати. Враховуючи глибинний український патерналізм, такий сценарій не є неможливим.

Тим паче, що писати мемуари Арсеній Яценюк явно не збирається — він ще повернеться у велику політику чи принаймнi спробує це зробити. До наступних парламентських вибрів шальки електоральних симпатій хитнуться ще не раз. Найяскравіший приклад цього — Юлія Тимошенко, котра програла президентські перегони в 2014-му, але зараз за рівнем популярності випереджає свого суперника Порошенка.

Маленька сатисфакція для Яценюка полягає також у тому, що віднині його фракція вже не зобов’язана підтримувати кожну ініціативу Кабінету Міністрів та його голови. На Гройсмані можна відігратися, цілеспрямовано «завалюючи» голосування за його ініціативи. Наступник Яценюка ще стикнеться з глухим саботажем, а гіпотетичне спікерство Андрія Парубія (якому планують передати цю посаду, щоб бодай трохи «втішити» «Народний фронт», цьому тільки сприятиме).

Проміжні підсумки

Наслідки звільнення Арсенія Яценюка можна розглядати в кількох площинах. Якщо говорити про президентську вертикаль, то вона, як уже було сказано, підсилиться. Фактично після позитивного голосування за кандидатуру Гройсмана затвердиться схема, котра існувала ще за Януковича: Президент, який керує одноосібно; Прем’єр, що є його маріонеткою; а також парламентська більшість, орієнтована на виконання бажання глави держави.

Відмінність полягає, щоправда, в тому, що, окрім «двошарової» опозиції у парламенті (перший її пласт представлений Опозиційний блоком, а другий — «Батьківщиною», «Самопоміччю» та Радикальною партією), пропрезидентська сила матиме також опонентів всередині парламентської більшості. Бо, як уже було сказано, «Народний фронт» не втратить нагоди трохи відігратися на колегах iз БПП.

Отож у підсумку ми матимемо доволі хистку конструкцію. Рано чи пізно вона впаде, і єдиною людиною, яку вона вдарить дуже сильно та боляче, буде Президент України. Віднині Петро Порошенко акумулює на собі все — і велику відповідальність, і великі претензії, які рано чи пізно будуть озвучені. Можливо, Арсеній Яценюк учинив досить мудро, уникнувши зіткнення свого «Титаніка» з айсбергом повного провалу. Програвши битву, він отримав шанс виграти війну. Порошенко ж — навпаки — ризикує втратити все.

На думку народного депутата з БПП Сергія Лещенка, Петро Порошенко шукатиме опертя в особі українського олігархату. Власне, вся операція з відставки Яценюка знадобилася, на думку Лещенка, для того, щоб задовольнити побажання Ігоря Коломойського та Ріната Ахметова. Про це Лещенко заявив в ефірі Громадського телебачення.

«Політичним рішення про відставку було два місяці тому. Зараз це — чистого виду «договорняк», коли олігархи вирішували, як діяти далі, а Президент сидів із ними за «круглим столом» і шукав формат, яким вони будуть усі задоволені», — говорить він. За словами нардепа, наслідком «договорів» між олігархами, Порошенком та Яценюком може стати для Коломойського реструктуризація зобов’язань «Приватбанку» та, ймовірно, пошук рішень щодо зобов’язань «Укрнафти».

«Щодо Ахметова, то, можливо, буде знайдено компроміс щодо його підприємств в енергетичній сфері. Зокрема, наскільки відомо, вже підвищено вартість вугілля для теплових електростанцій, що, відповідно, лягає у собівартість тарифу, і складе у підсумку 1,1 грн. за кВт/год. Тобто Ахметов збереже собі надприбутки», — зазначає Лещенко. За його словами, готується схема з викупу Ахметовим державних часток у тих підприємствах, де в нього є контрольний пакет акцій, — iдеться про 6 енергогенеруючих та енергорозподільчих компаній.

«Це буде одним iз можливих пояснень, чому Яценюк «відступив», оскільки він був дуже тісно пов’язаний з Ахметовим, його відставка може бути домовленістю у трикутнику «Ахметов — Порошенко — Яценюк», — наголошує Лещенко. У свою чергу, Порошенко від таких домовленостей «отримає свого Прем’єр-міністра», додає він.

А ТИМ ЧАСОМ...

Хоч як би не відволік своєю відставкою Арсеній Яценюк увагу від «офшорного скандалу», нова інформація щодо бізнесу Президента Порошенка також сколихнула громадськість. У Президента України Петра Порошенка є й інші офшори, не пов’язані з передачею компанії Roshen у сліпий траст. Крім того, глава держави міг бути причетним до ухилення від сплати податків. Про це йдеться у розслідуванні програми «Схеми», журналісти якої проаналізували решту «панамських документів».

Зокрема, йдеться про те, що група Укрпромінвест, яка об’єднала понад 30 окремих підприємств, активно використовувала офшорні компанії для розвитку бізнесу Порошенка під час його становлення як політика. Також зазначено, що кіпрська фірма Agroprodimpex вже майже 15 років перебуває у структурах бізнесу Порошенка. Зараз вона — серед засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Крохмалопродукт», кінцевим власником якого через фонд «Прайм Ессетс Кепітал» також є Порошенко.