Геморой нашого часу

Геморой нашого часу

Не так давно, пригадується, книжи Подерв’янського продавалися у політкоректному целофані та ще й з попереджувальним знаком: «Увага! Ненормативна лексика. Не рекомендується особам до 18 років». Сьогодні його твори вже навряд чи викличуть читацьку алергію на його фірмовий епатаж. Натомість замислитися щодо легітимізації «ненормативності» в нашому житті, напевно, змусять.

Їхали ведмеді

Їхали ведмеді

Із переінакшеними казками для дітей, як казав сатирик, треба бути обережним. Хоча,насправді, вже пізно. Адаптована до рівня радянської дитини світова класика вже увійшла у плоть і кров не одного дошкільного покоління. І тому, коли сьогодні стикаєшся з оригіналами цих творів, то руки, як-то кажуть, опускаються.

Вихід із програми саморуйнування

Вихід із програми саморуйнування

Головний герой роману «Чистилище», київський мажор із парвеню на ім’я Кирило Лантарів, намагається жити за правилами столичної тусовки, і тому не дивно, що «швидка їзда, як і вироблений протягом кількох останніх років надзвичайно жвавий ритм життя, надавали йому у власних очах блиск діловитості, хитрості і значущості».

Питання руба

Питання руба

Так уже сталося, що видавнича стезя цього автора — шлях від зворотного. З останніх надбань у Платона Бесєдіна з Севастополя — щойно виданий роман про те, як воно було в Криму, де він виростав у 90-х. Незадовго до цього вийшла збірка оповідань про те, чим усе це закінчилося і як автор дійшов до такого життя.

Кінець світу на початку століття

Кінець світу на початку століття

Концепт нової книжки Фредеріка Бегбедера доволі простий. По-перше, це черговий прийом письменника, який давненько не видавав романів. Автор сих рядків недаремно каже, що двотисячні літератори зазвичай залишаються у пам’яті лише одним знаковим твором. (Ну, «99 франків» у даному випадку, як вcі зрозуміли).

Як це робиться в Одесі

Як це робиться в Одесі

...Одними з перших відгуків на тексти, подані на російську премію «Національний бестселер», виявилися рецензії на «Французький бульвар» молодого одеського письменника Всеволода Непогодіна. У минулому році авторові цього роману з «Нацбестом» не дуже пощастило, і він удостоївся лише тамтешньої згадки про те, що «киянин Бесєдін та одесит Непогодін запам’яталися експертному співтовариству хоча б кумедним поєднанням власних прізвищ».

Мода на мистецтво

Мода на мистецтво

У світлі актуальних закликів на зразок «читати — це модно» і «бути українцем — це стильно», а також з уваги на теперішні пересування в полі нашого культурного істеблішменту, не зайве буде згадати історію моди у недалекому минулому.

Точка зборки розбитого покоління

Точка зборки розбитого покоління

...Коли читаєш «Біт Готель» Баррі Майлза — захопливу сагу про народження зухвалої й експериментаторської біт–культури, — на думку постійно спадають «Бітлз». Хоча вони, звичайно, у той час були не в такому фаворі, як легендарні постояльці паризького «Біт Готелю».

Вишивальниця по історичній канві

Вишивальниця по історичній канві

Авторка цього роману не має особливих літературних премій, не належить до жодних творчих спілок і взагалі маловідома в Україні. Але якщо спробуємо дізнатися, хто ж найуспішніший iз сучасних українських письменників, кого найбільше читають і найактивніше купують, то виявиться, що на першому місці в десятці лідерів, чиє ім’я у всіх на слуху, перебуває саме вона — Симона Вілар, наклад книжок якої давно перевищив мільйон примірників.