Учора до Києва прибули заклопотані українською політичною кризою сусіди. Хоч сусідів і держав, зацікавлених подальшим шляхом нашого розвитку, немало, проте примчалися в режимі «швидкої допомоги» тільки делегації росіян та поляків. У двох орлів — білого польського та російського двоголового — невгасима історична пам'ять і, звісно, впевненість у можливості морально впливати на хід української дійсності.

Учора всі гілки влади України виступили з на диво консолідованою позицією щодо ПРО — і Президент, і Верховна Рада висловилися проти участі України в новому розширенні протиядерної «парасольки» США. Вперше за півтора місяця, відколи триває міжнародна дискусія стосовно розміщення в Польщі та Чехії американської системи ПРО, світ нарешті чітко почув, що саме думає з цього приводу Київ.

Україна — не Росія, Ющенко — не Янукович. Це давно збагнули у Євросоюзі. Тому візит українського Президента до Брюсселя пройшов компліментарно. Так, що заступник голови секретаріату Президента Олександр Чалий, котрий супроводжував Віктора Ющенка у поїздці до столиці ЄС, назвав візит «новим європейським проривом». Епітет цей, певно, занадто сміливий, втім візит і справді можна оцінити як успішний, особливо з огляду на внутрішньоукраїнські політичні проблеми. Чільні представники об'єднаної Європи, зокрема керівник зовнішньополітичного напрямку ЄС Хав'єр Солана та президент Європарламенту Ханс-Герт Поттерінг, засвідчили свою підтримку Президентові Ющенку.

Сьогоднішній робочий візит Президента України спрямований не в польську столицю, а в містечко Плоцьк, що в центральній частині Речі Посполитої. Саме сюди мусить дотягнутися нафтогін «Одеса—Броди» — з тим, щоб отримувану з прикаспійських держав нафту транспортувати далі на захід Європи. Добудова цього трубопроводу і стане однією з головних тем перемовин Віктора Ющенка з Лехом Качинським, президентом Польщі. Чи вдасться українському Президентові переламати усталену польську позицію, яка полягає в тому, що добудовувати трубопровід варто лише в разі, якщо проект заручиться гарантією постачальників нафти? Адже постачальники нафти, зокрема Казахстан й Азербайджан, твердять протилежне: нафту вони можуть постачати лише в разі добудови трубопроводу.

Учорашні переговори про поглиблену угоду між Україною та ЄС мали технічний характер — сторони узгодили графік подальших раундів перемовин, обумовили створення робочих груп, обмінялися загальними думками про документ. З українського боку переговори вів заступник міністра закордонних справ Андрій Веселовський, від Єврокомісії — в.о. заступника керівника Гендиректорату з питань зовнішніх відносин Хугес Мінгареллі. Приставка «в.о», як бачимо, неприємно тяжіє над українською зовнішньою політикою. Наразі достеменно відомо одне: наступний діалог відбудеться у Києві 2 квітня. Про головне ж — чи зафіксує новий документ прагнення України до асоційованого членства в ЄС — можна довідатися з коментарів переговорників.

Президент Грузії Михаїл Саакашвілі назвав українсько-грузинські відносини «взірцево-показовими». Визначення Президента України Віктора Ющенка — це «відносини майбутнього». «Більш знаковим є те, що нас поєднує майбутнє», — сказав український президент, перебуваючи учора з візитом у Тбілісі. Майбутнє бачиться обом лідерам в Європейському Союзі та НАТО. Певно, у стосунках з жодною державою президенти так наполегливо не зазирали в таке неблизьке майбутнє. Щодо НАТО, то, на думку українського керівника, це безальтернативний шлях: «Ми виходимо з національних інтересів і маємо право робити вибір на користь тієї чи іншої системи безпеки».

Ті, в кого є ностальгія за «помаранчевим» часом—2004, сьогодні без труда впізнають політичні манери, методику тодішньої «Пори» — у закликах бадьорої «Самооборони»до весняного маршу на Київ, у епатажному політичному хуліганстві, коли солідні депутати захоплюють «рубильник» у Верховній Раді. А чим зараз займається власне «Пора», на які орієнтири у видозміненому політичному сучассі вона налаштована? Це питання «УМ» адресувала голові політради партії «Пора» Євгену Золотарьову.

Учорашній робочий візит Прем'єр-міністра до Берліна, візит стопами Президента (адже Віктор Ющенко зовсім недавно здійснив досить вдалий візит у Німеччину), мав на меті насамперед «легалізацію» Віктора Януковича на Заході. Легалізацію як політика, котрий набуває все більшої ваги у власній країні. Зрозуміло, це неможливо було б здійснити без євроінтеграційної риторики, останнім часом помітнішої у заявах самого Януковича та його Партії регіонів. Тим більше, що приводом для цієї поїздки стала його участь у конференції «Україна і Євросоюз: нові підходи». Попри короткотривалість візиту і напружений його графік, оглядачі відзначили, що зустріч із канцлером Ангелою Меркель досить-таки тривала — протокольно вона планувалася на годину, хоч і у форматі робочого обіду.

Учора відбулася інавгурація нового президента Туркменістану Гурбангули Бердимухаммедова. Його особистий результат у виборчому забігу не набагато відстав від показників «народної любові» до його попередника, халіфа всіх туркменів Сапармурата Ніязова, — 89,23 відсотка голосів. За таких розкладів показники найближчого конкурента Бердимухаммедова — Аманніяза Атаджикова, замголови адміністрації Дашогузької області, який набрав трохи менше чотирьох відсотків, можна вважати свого роду успіхом.

Це були вибори знічев'я. Якби Туркменбаші раптово не помер, то 2,6 мільйона виборців країни не мусили б минулої неділі йти на дільниці і проробляти незвичну для них процедуру. Люди йшли активно, вочевидь, за звичкою, — зафіксована явка 98,6 відсотка. Так само, за звичкою, туркмени голосували за нову першу особу держави — тимчасово виконуючого обов'язки президента Гурбангули Бердимухаммедова. Учора на третю годину дня ще не були відомі підрахунки Центрвиборчкому, проте саме Бердимухаммедову оглядачі пророчили перемогу. Недарма пiсля смерті Сапармурата Ніязова найвищі чиновники держави жорстоко билися за звання «т.в.о.»: було зрозуміло, що консервативний туркмен піде голосувати за того, хто назветься лідером.